5 років краху “Іволги”. Дочка загиблого: Наша сім’я капітана не пробачила

П’ята річниця трагедії

17 жовтня недалеко від причалу в Затоці біля пам’ятника загиблим на катері “Іволга” зібралася невелика група людей в траурному одязі. Це – родичі загиблих і потерпілі, які зуміли вижити п’ять років тому під час аварії судна в штормовому морі.

Тихо звучали уривки фраз, йшла панахида … Такі зустрічі раз на рік вже стали традицією. Ці люди стали один одному близькими випадково – їх об’єднала трагедія, яка назавжди відібрала в них рідних, а для живих і сьогодні проходить бурим шрамом в серце. Від цього причалу 17 жовтня 2015 року відходив в свій останній рейс катер “Іволга”, який взяв на борт 44 людини – порибалити – замість дозволених 12. Правда, капітан судна Олександр Книшов, який вижив, і через п’ять років після трагедії в суді наполягав, що пасажирів було “всього лише” 36.

– Наша сім’я його не пробачила, – зазначає “КП” в Україні “дочка загиблого під час аварії” Іволги “Володимира Десатова Аліна Лахман. – Нам особисто ніхто не приносив вибачення. До нас було таке ставлення на суді з боку капітана, ніби ми до нього додому прийшли. Капітан особисто на мене відкривав рот, дуже багато собі дозволяв, кричав … І, звичайно, десять років (отриманий капітаном термін) – це недостатньо, але це максимум за цією статтею.

Капітану додали рік і дали максимум

Олександра Книшова спочатку засудили до дев’яти років позбавлення волі – такий вирок суд виніс у жовтні минулого року. Але потерпілі вимагали жорсткішого покарання – і в 2020-му додали ще рік … За попереднім вироком капітан повинен був вийти на свободу в ці дні. Зараз, за ​​словами родичів загиблих, він подав апеляцію і до сих пір знаходиться в СІЗО. Відповідає за статтею “порушення правил безпеки при експлуатації водного транспорту”. Максимальне покарання – десять років в’язниці.

– Хоча в тюрму він так і не потрапив, – зазначає Аліна Лахман. – Згідно із законом Савченко на момент винесення попереднього вироку він вісім років з дев’яти вже відсидів – чотири роки був в СІЗО. А коли дали ще рік, подав апеляцію – і так і залишився в ізоляторі.

У цю річницю в Затоці майже весь день накрапав дощ, сонця не було. Полум’я свічки змушував легені подиху вітерця. Тоді, п’ять років тому, вітер був куди сильніше … На море, як і обіцяли заздалегідь синоптики, розігрався справжній шторм.

Погода могла стати стримуючим фактором для майже півсотні рибалок і капітана, але не стала … Заспокоєні словами капітана, що в море все одно вийдуть, 24 людини відправилися на свою останню риболовлю. Двох з них так і не знайшли – числяться зниклими безвісти. На пам’ятнику вказані прізвища 22 загиблих, між ними – дві перепустки. Їх заповнять, коли знайдуть останки. Родичі впевнені, що вони були на цьому катері. Також страшні спогади про той день зберігають у своєму серці ще два десятка тих, що вижили.

– Це не можна забути. Час не лікує абсолютно, просто трошки притупляє спогади, – тихо вимовляє Аліна Лахман. – Пригадується постійно … Життя розділилася на до і після.

Вийшов в море, незважаючи на шторм

Напередодні того дня, дізнавшись про штормове попередження, Володимир дзвонив капітану – запитати, чи виходить катер в морі, з огляду на таку погоду. Капітан не вважав шторм чимось незвичайним. Це заспокоювало.

– Ми дізналися з новин про те, що катер перекинувся, – згадує Аліна Лахман. – Дізнавшись, капітану ми не дзвонили – у нас був тільки номер батька і його друга, який і покликав його на риболовлю. Це важко згадувати … Почали дзвонити батькові, але його номер вже не відповідав … І не відповів більше ніколи.

Для інженера-електрика Володимира Десатова риболовля була улюбленим хобі. Втім, він не проводив з вудкою всі вихідні, тим більше нечасто виходив за рибою в морі. Риболовля від сили – раз на рік. Це жовтневе плавання і зовсім було першим для нього в тому році і третім з таких виходів в море взагалі. Йому було 50 років.

Ніяких передчуттів у сім’ї Десатових напередодні не було. Та й які передчуття, якщо знали напевно, що на морі буде вітер. Звичайно, переживали, але поклалися на відповідальність капітана.

– Чи не могло бути, що він вийшов і не знав, що там буде в море – рибалки самі йому і повідомляли прогноз погоди. Переоцінив свої можливості, – зазначає Аліна Лахман.

“Хотілося б почути вибачення”

За всі п’ять років родичі загиблих і потерпілі не почули слів жалю і вибачень з вуст капітана.

– Звичайно, хотілося почути вибачення і що він прийняв провину на свій рахунок. Він не вважає себе винним повністю, тільки частково – що він порушив швидкісний режим, – розповідає Аліна Лахманн. – Він не вважає, що він погубив, вбив людей … Лише “частково винен” … Це ми беремо, грубо кажучи, машину, яка несправна, і капітан це знає. Але пасажири-то не знають цього. Хто знав, що там чогось не вистачає, характеристики же не читали. Та й не бачили, скільки там було людей – кожен собі потихеньку заходив, та й все.

Через стрес дружина загиблого захворіла на рак

Для сім’ї Десатових трагедія стала кордоном – життя розділилося на “до” і “після”. На тлі стресу відразу після загибелі Володимира захворіла його дружина і мати Аліни – рак.

– Лікарі сказали, що був дуже сильний емоційний сплеск, – зазначає Аліна Лахман. – Слава богу – вчасно звернулися. Ще досі є лікування, перевіряється, але вже більш-менш нормально.

Для багатьох з тих, кого торкнулася ця трагедія, спогади про неї до сих пір настільки болючі, що люди не знаходять в собі сили згадувати вголос.

Володимир Туриця – єдиний серйозно постраждав вижили, йому гвинтом катера зламало обидві ноги. Тоді, п’ять років тому, Володимир багато спілкувався з журналістами. Сьогодні ж говорити про “Іволга” не погоджується.

– Для нього ця тема дуже болюча, ми навіть вдома практично її не піднімали, – відповіла “КП” в Україні “дружина Володимира Галина. – Але я передам ваше прохання.

Відповіді від Володимира так і не послідувало – чоловік не захотів ятрити старі рани.

Згадувати трагедію не хоче і ще один колишній на судні рибалка, Андрій Петков. Висловився тільки щодо вироку капітану – за його словами, “можна було б і жорсткіше”.

Історія питання

Катер “Іволга” затонув 17 жовтня 2015 року в Затоці Одеської області, коли повертався з риболовлі. Це був риболовно-прогулянковий катер, на якому могли перебувати 12 осіб і троє членів екіпажу. Однак на катері було більше 40 чоловік – однієї з причин краху називали також перевантаження судна в рази.

Судно вийшло в море о сьомій ранку, а перекинулося вже о 15.30.

Капітан судна порушив безліч інструкцій: не включив радіолокаційну систему, виходив ні з облаштованих причалів, а зі стихійного місця, в случаеаваріі з катера не був поданий сигнал SOS.

Під час аварії загинуло 22 людини, ще двоє вважаються зниклими без вести.

СПРАВКА “КП”

Човен “Іволга”

Колишнє водолазне судно проекту РН-376У “Ярославець”