“Бойові крила” партій: як формуються і наскільки дорого обходяться?

Схоже, протистояння між окремими партіями виходить на справжню стежку силових розборок. 27 серпня, в передмісті Харкова розстріляли автобус з представниками організації “Патріоти – за життя”, яких негласно називають “силовим крилом”. Провину за напад народний депутат від ОПЖЗ Ілля Кива поклав на полк “Азов” і партію “Національний корпус” (багато експертів пов’язують її з главою МВС Арсеном Аваковим і свого часу навіть називали партійною “армією” “Народного фронту”).

Лідер “Нацкорпусу” Андрій Білецький всі звинувачення заперечує. Але попередня оцінка того, що сталося словами глави МВС Арсена Авакова звучить приблизно так: одні політично гастролери вирішили налякати собі подібних, тобто одне партійне “силове крило” пішло проти іншого “силового крила” опонентів.

“КП” в Україні “вивчила, наскільки поширене серед українських партій створення своїх силових груп, навіщо їх створювати і в яку суму партійному гаманцю обходиться діяльність”тітушок”.

Тіньова армія партій

Офіційно в жодній політичній партії немає “силового крила”, члени якого мають і застосовують зброю. По-перше, в цивілізованих державах, до яких належить і Україна, право на застосування сили, зброї до громадян має тільки сама держава. По-друге, наявність такого крила спочатку створює величезні ризики для політичної сили.

– Наявність “силового крила” автоматично робить таку партію об’єктом політичних провокацій. Найбанальніший приклад: партія створила свою “армію”, а через деякий час нібито її бійці влаштували масове побоїще з ідеологічних міркувань. Партія може не мати до цього інциденту ніякого відношення, але в публічній площині її будуть за це дуже довго штовхати. І невідомо, чи докопаються правоохоронці та представники ЗМІ до істини, хто насправді влаштував провокацію, – каже політолог Петро Олещук.

До того ж утримання своїх бійців досить дороге задоволення. За словами колишнього учасника однієї з таких невидимих політичних “армій”, тільки зарплата бійця становила від 600 доларів на місяць. А ще потрібно оплачувати приміщення для спецтренувань, послуги тренерів.

Шлях від “тітушок” до послуг охоронних фірм

– Найчастіше, щоб зробити якусь брудну справу і максимально не заплямуватися, партії можуть звертатися до вільнонайманих молодиків, з якими співпрацюють епізодично, а не на постійній основі, – каже Петро Олещук.

Так, в 2010-2013 роках політики зверталися за допомогою до “спортсменів”, яких після відомого випадку перехрестили в “тітушок”. Наймали на разову роботу.

Після Революції Гідності стали застосовувати інші форми співпраці, більш легальні. Партія могла укласти меморандум про співпрацю з якоюсь громадською організацією, до якої входять представники “добробатів”, ветерани АТО. “Громадські діячі” в інтересах Партії влаштовували ходи і навіть провокації під час мітингів опонентів, озвучували погрози.

За словами експертів, віднедавна порпрактикується звернення політиків в охоронні фірми, співробітники яких за певну плату готові надати свої послуги для досягнення політичних і бізнес-інтересів.

– Останнім часом кістяком нових охоронних фірм є АТОвці та колишні комбати. Вони співпрацюють з політичними силами найширшого ідеологічного спектру. Офіційно їх наймають для забезпечення охорони політичних заходів, а ось негласні завдання співпраці можуть бути самими різними, – розповідає політолог Володимир Фесенко.

Експерти також звертають увагу, що в Україні були і є партії, кожного другого члена яких можна віднести до “силового крила” політпроекту. Такі “бійці”, як правило, мають партквиток (але не мають зброї), у них загострене почуття справедливості і відданості сповідуваної ідеології. І заради реалізації партійних ідей готові кидатися грудьми на амбразуру. Це в основному політичні проекти радикального і праворадикального спрямування.

“По лобі від держави”

Чим загрожує існування” силових крил ” партій? Відомий американський вчений Тіматі Снайдер у своїй культовій книзі ” про тиранію.20 уроків XX століття “стверджує, що потрібно побоюватися” політичних збройних формувань (парамілітарних ГРУП або політичних армій). Створення таких груп та їх посилення може стати початком занепаду демократичного порядку, який потім поступово трансформують в агресивно – репресивну систему.

– Держава повинна припиняти і жорстко карати за прояв силових методів. Обливання зеленкою політиків-це теж свого роду прояв агресії, яка ні до чого доброго не призводить. Не хотілося б, щоб реалізовувалися попередження Снайдера, – каже Володимир Фесенко.

У МВС запевняють, що”політикани, які сіють насильство, отримають по лобі від держави”. Поживемо-побачимо, наскільки правоохоронці займуть у цьому питанні принципову позицію.