Чи може православний бути “культурним”?

У контексті недавнього святкування річниці Хрещення Русі дуже часто звучить питання: яке взаємовідносини Церкви і культури? Чи є між ними що-небудь спільне і якщо так, то в яких точках можливо їх зіткнення?

Дуже часто відбувається так, що людина, поступово віддаляючись від Бога, намагається підмінити в своїй душі прагнення до нього тим чи іншим сурогатом. Це може бути і потяг до земної краси, культури. Однак при цьому заглушається прагнення до краси справжньої-духовної, здатної, за словами Достоєвського, врятувати світ.

Культура-продукт творчості людини, а така творчість є не що інше, як реалізація Божого благословення, отриманого людиною в Раю ще на зорі свого існування. Однак, на жаль, людина не завжди реалізує даний йому Господом дар творчості на благо, і, як наслідок, відбувається поява антикультури, культури зі знаком “мінус”, що веде лише до деградації.

Церква, заснована для порятунку цього світу, нагадує кожній людині, що будь – який прояв його творчості, будь – яка культура-це лише путівник до тієї вищої мети, для якої він створений-порятунку і обожнювання. І якщо культура розвивається саме в такому напрямку – в напрямку до Бога, то, звичайно ж, у неї буде багато спільного з Церквою, адже тільки долучаючись до такої – істинної – культури, людина стає людиною.