Дилема для України: визнавати білоруські вибори чи ні

Одні українські політики виступають за невизнання результатів виборів, інші вітають Лукашенка з перемогою, а треті чекають, чим все закінчиться, щоб потім сказати своє останнє слово. Цей розбрід викликаний складною проблемою вибору – між підтримкою демократичних перетворень в Білорусі і національними інтересами України.

Невизнання виборів-хайп або дипломатичний хід

Український парламент повною мірою відображає цей розбрід і хитання. Депутат фракції ” Євросолідарності “Олексій Гончаренко від імені міжфракційного депутатського об’єднання” за демократичну Білорусь ” вже зареєстрував проект постанови про невизнання українським парламентом виборів президента в цій країні.

“Наявні факти правопорушень під час передвиборчої кампанії та власне виборів свідчать про повну невідповідність міжнародним стандартам прозорого, вільного та справедливого волевиявлення. Відповідно, ми закликаємо Верховну Раду України не визнавати результати виборів президента Білорусі 2020 року”, – написав нардеп у своєму Telegram-каналі.

– Постанова Гончаренка виправдана з точки зору дипломатичної стратегії. Президент України не може собі дозволити такої різкості щодо білоруської влади, щоб його не звинуватили у втручанні у внутрішні справи сусідньої країни. Він повинен зберігати дипломатичний нейтралітет. А ось опозиційні партії парламенту цілком можуть запропонувати постанову на підтримку демократії в Білорусі від імені українського суспільства”, – вважає політолог Олег Саакян.

Олексій Гончаренко попутно запропонував рецепт виходу з білоруської кризи-зробити Київ майданчиком для переговорів Олександра Лукашенка і Світлани Тихановської. В іншому випадку таким майданчиком стане Москва, що вже саме по собі невигідно Україні.

– Гончаренко запропонував свій проект у піку президенту Зеленському. Для того, щоб позбавити його дипломатичного люфту і ускладнити вироблення єдиної позиції України щодо подій в цій країні. Постанова, швидше за все, не пройде, але Гончаренко йде на вибори мера Києва, і йому потрібен будь – який інформпривід, хайп для залучення уваги до себе, – вважає політолог Олексій Якубін.

З ним згоден політолог Віталій Бала, який вважає, що саме Володимир Зеленський зайняв найправильнішу позицію щодо Білорусі.

– Більш глибоке занурення в цю тему Україні не потрібно. Якщо на виборах в Білорусі були присутні б наші спостерігачі і показали, що вони були недійсними, то тоді можна було б про щось говорити. А без таких доказів найдоцільніше займати нейтральну позицію, – вважає експерт.

Рідна фракція Олексія Гончаренка поки не поспішає підтримувати його ініціативу. Партія Петра Порошенка “європейська солідарність” хоча і опублікувала заяву щодо виборів у Білорусі, але оцінку їм так і не дала. У заяві сказано, що партія буде спиратися на висновки ОБСЄ і Ради Європи. У Порошенка тільки закликали бути пильними і не опинитися в “обіймах Москви”.

– Порошенко мав непогані особисті контакти з Лукашенком, тому йому незручно відкрито критикувати його. Таким чином він зберігає обличчя і в разі чого скаже, що невизнання виборів домагався не він, а член його фракції, – вважає Олексій Якубін.

Є ще одне пояснення мовчання Порошенка з приводу Білорусі, і полягає воно в турботі про власний рейтинг.

– Порошенко, як, втім, і Тимошенко, мовчать тому, що не знають, як до білоруської теми ставиться їх електорат. Зараз немає ніякої, навіть закритої, соціології, яка могла б показати це. Тому вони зайняли вичікувальну позицію, щоб зрозуміти, як вигідніше їм вчинити, – вважає політолог Олег Сакян.

“Слуги” розділилися

Президентська фракція “Слуга народу” навряд чи підтримає пропозицію про невизнання виборів у Білорусі. По-перше, тому, що про це мовчить їхній лідер – президент Володимир Зеленський. А по-друге, у “Слуг” взагалі немає єдиної консолідованої думки з приводу білоруських виборів і їх наслідків.

Нардеп від “Слуг” Євген Шевченко, наприклад, вже публічно привітав Лукашенка з перемогою, пояснивши це політичною доцільністю і національними інтересами України.

“Для політика не повинно існувати питання “подобається чи не подобається”, не повинно бути особистих уподобань. Існує тільки одне питання-це вигідно для держави чи ні. Білорусь на чолі з президентом Олександром Лукашенком – це стійкий прогнозований розвиток наших економічних відносин, стабільна зовнішня політика і багато іншого”, – заявив Шевченко. А ось як буде розвиватися, наприклад, Мінський процес з врегулювання ситуації в Донбасі при будь-якому іншому президенті Білорусії, на думку нардепа, спрогнозувати не можна.

Але така позиція може поставити “Слуг народу” в незручне становище, так як дасть можливість звинуватити їх, а значить, і президента, в потуранні диктатору.

Інші депутати від “Слуг народу” – Олександр Ткаченко, Микита Потураєв, Богдан Яременко та інші-стали на бік протестувальників у Білорусі.

– Фракція “Слуги народу” по Білорусі розділилася на три групи. Найбільша частина відмовчується і дивиться на Зеленського. Маргінальна частина підтримала Лукашенка, а ще одна група – білоруське суспільство. Різниця позицій пояснюється тим, що це дуже велика політична сила, яка з самого початку задекларувала демократичність внутрішньопартійного спілкування. Тобто розбрід думок по Білорусі – це запрограмований недолік такої великої політичної формації, яка створювалася не еволюційним шляхом, а тільки під вибори, – пояснює політолог Олег Саакян.

Лідер фракції ” Голос “Кіра Рудик заявила, що теж засуджує”насильство і нелегітимні вибори”. Єдина українська політична сила, яка визнала перемогу Лукашенка, – це партія “опозиційна платформа – за життя” (ОПЗЖ). Її лідер Віктор Медведчук вже привітав Лукашенка з перемогою.

Думка експерта

Олексій Кошель, голова КВУ: