Економісти про заяву Зеленського: Зарплата 5 тисяч гривень – це рівень пасивного рабства

Слово – не горобець

Заява президента Володимира Зеленського про те, що зарплата в 5-6 тисяч гривень не є показником бідності, українців серйозно розворушила. Президенту тут же пригадали обіцянку “кінця епохи бідності”, так що соцмережі сповнені обурених риторичних питань: це і є кінець”по-зеленськи”?

Справедливості заради треба сказати, що слова президента все ж вирвані з контексту. Зеленський звернув увагу на статистику ЮНІСЕФ, зазначивши, що в ній зарплати порівнюються з доходами в інших країнах, а у нас, на жаль, соціальні стандарти значно нижчі.

Говорячи про 5-6 тисяч гривень на місяць, Зеленський погодився, що в порівнянні з європейськими або американськими стандартами це дуже маленький дохід.

– Я розумію, що у них 200-250 доларів – це мізерні зарплати, – сказав президент. – У нас це теж маленька зарплата, але у нас це не є показником бідності.

Але, як би там не було, а слово, як відомо, не горобець. Тому, відкинувши емоції, ” “в Україні” вирішила прояснити питання “небідності” разом з експертами.

“Все в світі відносно”

На жаль, бідних людей в нашій країні дійсно дуже багато-екс-прем’єр Гончарук оцінював їх число в 10 мільйонів, говорить аналітик TeleTrade Сергій Родлер.

– Звинувачувати в такій ситуації одного Зеленського було б несправедливо, адже до такого стану справ призвели довгі роки роботи некомпетентних урядів, – вважає експерт. – Однак і при новому президентові відчутних позитивних результатів досягнуто не було: майже всі обіцянки нової команди не виконані, незважаючи на по суті необмежені повноваження, отримані після досягнення монобільшості в парламенті. У найближчі рік-два змін також очікувати не варто-тепер уже через коронавірус: економіці знадобиться чимало часу на відновлення.

При цьому директор по країнах Східної Європи компанії World Staff Віталій Михайлов нагадує: все в світі відносно.

Про відносність зарплатних цифр в Україні часто говорять і в розрізі регіонів. Часто доводиться чути фразу на кшталт ” для Тернополя це нормальна зарплата, а для Києва – ні!”. Але чому? Якщо життя в Києві та регіоні чимось і відрізняється, то лише вартістю житла. А витрати людей, які живуть у своїх квартирах, однакові що в столиці, що на периферії. Ціни на продукти, товари та послуги цілком порівнянні, а Комуналка і транспортні витрати часом в регіонах виявляються дорожче, ніж у Києві.

– Та й у самому Тернополі теж все відносно, – додає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Скажімо, якщо сім’я отримує перерахування із закордону від гастарбайтерів, то зарплата 5 тисяч гривень-це добре. А ось якщо не отримує, то не дуже.

Але, каже Охріменко, все за законом, адже мінімалка у нас навіть до цих 5 тис. грн не дотягує. Так що в реальності 5 тис.грн – це бідність, а офіційно – ні.

– Згідно з офіційними даними, близько 46% всіх українців офіційно отримують близько 5 тис.грн, – наводить цифри експерт. – Є надія, що неофіційно вони отримують ще стільки ж, але, швидше за все, не всі. Тим часом в Україні йде швидкий процес знецінення грошей: якщо в 2000 році 250 доларів вважалися нормальними грошима, то зараз це мізер.

На рівні виживання…

Експерт Інституту Growford Олексій Кущ зізнається: складається враження, що в українських чиновників повністю атрофувалися сенсори сприйняття соціальної дійсності.

– Це якась повальна “епідемія” у владі, – прокоментував нинішній “кінець епохи бідності” Кущ. – І, оскільки за останній час це вже друга подібна заява, можна зробити висновок про те, що зараз ми чуємо відгомони розмов у владних кабінетах.

Ще більш жорстко прокоментував ситуацію економіст Владислав банків, зазначивши, що українська податкова система влаштована таким чином, що утримує людей у пастці бідності.

– Зеленський і його команда, озвучуючи популістську риторику, точно слідують курсу попередників по утриманню доходів населення на мінімально допустимому для виживання рівні, – вважає банків. – Ми живемо в найбіднішій країні Європи саме через нездатність команди до серйозних реформ. Зовсім нескладно визначити реальний прожитковий мінімум для людини, для сім’ї, звільнити доходи нижче цього рівня від сплати податків, але необхідні компенсатори. Це і є критична точка, в якій стикаються інтереси суспільства і контролюючих владу олігархів.

Прогноз невтішний: олігархи не збираються жертвувати своїми доходами, тим більше в розпал кризи, а влада повністю залежна від їх волі і не здатна до дієвих кроків з подолання бідності.

Бідних стане більше

Згідно з даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні понад 6 мільйонів людей можуть опинитися за межею бідності через соціально-економічну кризу, викликану COVID-19. За прогнозами, рівень бідності зросте з 27 до 44%, при цьому вплив на дітей буде ще більш відчутним: з 33 до 51%. Тобто важке фінансове становище очікує кожну другу сім’ю з дітьми.

Зарплата 5-6 тисяч гривень-це рівень пасивного рабства: в країні створені такі умови життя, що люди змушені працювати за їжу, резюмував Олексій Кущ. При цьому вищі чиновники не хочуть або не можуть цього зрозуміти, і в цьому є певна діалектика історії. Римські Патриції теж не вірили, що їхні раби погано живуть “на всьому готовому” і, напевно, навіть щиро здивувалися повстанню Спартака. Українські чиновники сьогодні дуже нагадують тих самих патриціїв. ​

Читайте також

Іпотека під 10%, інвестняни і гроші МВФ: наскільки реальні обіцянки Зеленського бізнесу і простим людям

“КП в Україні” разом з експертами проаналізувала економічні обіцянки президента.