Листоноші-Зеленському: працюємо і в сніг, і в дощ, а нам ще зарплату урізають

Листоноші-Зеленському: працюємо і в сніг, і в дощ, а нам ще зарплату урізають

У відділенні “Укрпошти” селища липне, що на Волині, кілька людей у черзі, в основному пенсіонери. Оплачують комуналку, купують конверти. І обговорюють останні новини.

– А наш-то президент, виявляється, на півставки листоношею працює! Бачили по телевізору? – сміючись, запитує у співробітниці Пошти один з відвідувачів.

Йдеться про недавню поїздку Володимира Зеленського в Херсонську область. Президент, перевіряючи, як працює нова система “Укрпошти”, яка забезпечує доставку пенсій, ліків та кореспонденції додому літнім людям, сам приніс одну з посилок з ліками мешканкам села.

– Бачила, а як же, – відповідає співробітниця Пошти Наталія Піддубна. – Шкода, що не знає, в яких умовах ми працюємо.

Велосипед-головний транспорт

А працюють сільські листоноші, за їхніми ж словами, практично за “спасибі”. У всякому разі ті копійки, які отримують на руки, і зарплатою не назвеш. Ставку співробітникам “Укрпошти” урізали давним-давно.

– За 0,5 – 0,7 посадового окладу (на руки отримують приблизно 2700 грн. – Авт.) і без доплат люди не хочуть працювати, – розповіла “КП” в Україні” начальник поштового відділення села Липно Наталія Піддубна. – Тримаються за робоче місце тільки ті, кому нікуди йти.

Селище Липно вважається одним з найбільших в районі – близько 2 тисяч жителів, 470 дворів.

– У нас у відділенні працюють два листоноші, – розповіла Наталія Іванівна. – Обидві-жінки. Щоб доставити кореспонденцію або пенсію з однієї частини села в іншу, вантажать свої сумки на велосипеди-і вперед!

– А велосипеди керівництво видало? – уточнювати.

– Та яке! – махає рукою жінка. – Просили хоч якийсь транспорт-безрезультатно. Але ж у нас ділянка простягнулася на 17 км! Кілька років тому одна з обласних газет проводила конкурс серед листонош: хто збере найбільшу кількість підписок на це видання, той і отримає заповітний велосипед. Мої дівчата напружилися, ходили по людях, просили виписати цю газету – і виграли! Вручила їм редакція велосипеди. Буває, ламаються, але поки їздять. А дирекція “Укрпошти” теж нещодавно роздавала, але нам не дали, кажуть, у вас же є.

Бояться зими

Якщо влітку для листоноші головним транспортом є велосипед, то взимку-санки.

– Навантажать туди листи, газети, товари – і везуть по снігу, а що робити, – знизує плечима Наталя.

У відділенні зізнаються: з жахом чекають зими. У приміщенні Пошти дуже холодно. З опалення – тільки старенька грубка. Начальник все літо заготовлює дрова разом з чоловіком. А взимку жінці доводиться о 6 ранку бути на робочому місці, щоб встигнути натопити грубку до відкриття.

– Тепла немає, але хоч, як то кажуть, дух по приміщенню піде, адже і я цілий день працюю, і відвідувачі приходять, – каже Піддубна.

Ось так, колють дрова, прибирають в приміщенні, розвозять кореспонденцію, продають товари, щоб виконати нереальний, встановлений “зверху” план з продажу, – і все це за копійки.

Премію так і не дали

Майже 500 кілометрів відділяє Липно від села Білин, що на Закарпатті. А проблеми у листонош цих двох сіл вони й ті самі.

– Маленька зарплата-це те, що нас хвилює, – розповіли “КП” в Україні” співробітники місцевого відділення. – Бувало й таке, що нас дорікали, мовляв, чого ви скаржитеся, ось ваше Київське начальство ого-го які гроші отримує, і ви теж не бідуєте. Але ж у нас навіть повної ставки немає. Виходить, не заслужили.

– Важка робота, – зітхає місцевий листоноша Галина. – Буває, стільки сумок тягнеш, що і рук не вистачає. В одній-гроші, відомості, в іншій – газети. А ще листи, товари. Відпрацюєш день, приходиш додому і п’єш знеболюючі-руки, ноги, спина болять.

А ще, розповідає Галина, щомісяця вона повинна виконати план з продажу товарів: від прального порошку до соняшникової олії. На яку саме суму треба продати – не уточнює. Але каже, що виконати план нереально, люди неохоче купують. Ще й обурюються, що листоноші із затримкою приносять, наприклад, ті ж пенсії. І ніяк не хочуть розуміти, що робочі години співробітникам Пошти урізали.

– Ще нас, листонош, змушують виконувати план по виписці газет і журналів, – зітхає Галина. – Розмовляємо з жителями, просимо. Але люди приймають такі прохання в багнети, кажуть: “навіщо, у нас Інтернет є!”

Проте, все ж деякі селяни шкодують Галину, виписують газети, в основному ті, в яких розповідають життєві історії.

– Люди, особливо пенсіонери, люблять поговорити про життя, обговорити останні новини , поскаржитися, – каже Галина. – Ми ще й як психологи працюємо.

І додала: бувало, що план по підписці виконала, але премії так і не дочекалася.