Медики з “червоної” зони:” Ковидні ” пацієнти до останнього думають, що коронавірус-це всього лише страшилка

“Боремося за кожного медспівробітника”

У місті Самбір (Львівщина) багато з 35 тисяч місцевих жителів з нерозумінням поставилися до посилення карантину.

– Якщо бути чесним, то треба всю Львівську область відправляти в червону зону. Але виділили тільки наше місто, – розповів “КП” в Україні” головлікар Самбірської центральної районної лікарні Богдан Марчук.

До недавніх пір ця лікарня в Самборі не приймала на лікування хворих з COVID-19, так як входила до Переліку установ “другої хвилі”. Але тепер коронавірусних пацієнтів будуть привозити і сюди. У лікарні стверджують: до напливу таких хворих готові.

– У нас всього вистачає, закупили респіратори, маски, костюми, кисневі балони і багато іншого, – розповів Богдан Марчук. – Ще шукаємо спеціальні миються матраци, які можна обробляти. Їх ціна приблизно 4 тисячі за один, але поки немає в наявності. Все це купуємо за гроші національної служби здоров’я, тобто за ті гроші, які заробила лікарня (згідно з медичною реформою, НСЗУ закуповує в лікарнях Медичні послуги за розробленими тарифами. Існують 26 пакетів медичних послуг. – Авт.). Багато допомагають нам і меценати. А ще 200 тисяч гривень виділила міськрада. Це хоч і небагато, але все ж гроші.

Зарплати медперсоналу, за словами головлікаря, теж виплачують вчасно. Хоча люди досі хвилюються, чи впадуть гроші на картку в цей самий день, адже пам’ятають, як три роки тому сиділи без гроша місяцями. Тоді ж, за указом “зверху”, в лікарні пройшло велике звільнення: з 1200 співробітників залишилося 800. Що залишився медперсонал лякали: це не межа. Але часи змінилися. Зараз же в лікарні борються за кожного співробітника.

Грошей на доплати не вистачає

На жаль, тепер медики звільняються самі-через страх заразитися коронавірусом. Днями головлікарю Самбірської лікарні передали кілька заяв про звільнення. Медсестри з терапевтичного відділення вирішили піти за власним бажанням. І пішли на цей крок через те, що щодня ризикують своїм здоров’ям, а то й життям.

– У нас хоч і не опорна лікарня, де лікують хворих з COVID-19 (розмова була ще до того, як Самбірську районну лікарню зобов’язали приймати пацієнтів з коронавірусом. – Авт.), але багато хворих надходять з іншими діагнозами, наприклад, з інсультом, – пояснив Богдан Марчук. – А потім з’ясовується, що у цієї людини ще й коронавірус. Тим медсестрам я пообіцяв 50% надбавки до зарплати. А що робити? Людей не вистачає. Так, на мінімальну зарплату у нас гроші є. А ось на доплати… Ну не може лікар “первинки” отримувати 15 тисяч, а медсестра у відділенні – мінімалку. Шукаємо зараз шляхи вирішення цієї проблеми.

І на державу тут не особливо сподіваються. У Самбірській лікарні з гіркотою зазначають, у перші місяці епідемії COVID-19 влада всіляко намагалася допомогти районним лікарням. Зараз же ці ініціативи поступово сходять нанівець. А ось хворих з коронавірусною інфекцією з кожним днем стає все більше. Тутешні медики зазначають, люди ставляться до епідемії легковажно. Розуміння небезпеки цього вірусу приходить лише після того, як сам перехворієш.

Лікарні переповнені “ковидными” хворими

У трьох годинах їзди від Самбора знаходиться обласний центр Прикарпаття Івано-Франківськ. Місто потрапило в” помаранчеву ” карантинну зону. Але і тут ситуація з COVID-19, за словами самих же медиків, плачевна.

– Лікарні переповнені, хоч статистика говорить лише про 40-50% зайнятих ліжок, – розповів “КП” в Україні” голова профспілки Івано-Франківської станції швидкої медичної допомоги Богдан Венник. – Але тут йдеться про випадки, які підтверджені ПЛР-тестами. А є маса хворих без тестів або тих, у яких бактеріальна пневмонія іншого генезу. Ми вже возимо пацієнтів у центральні районні лікарні Коломиї, Галича та інші районні центри.

В Івано-Франківській області працюють 9 евакуаційних бригад, які виїжджають саме на виклики до хворих з підозрою на COVID-19. Виклик з позначкою “інфекційне захворювання” надходить лікарям швидкої допомоги на планшет. Бригада швидко одягає захисні костюми, респіратори – і в дорогу!

– Ось так, в повному обмундируванні, їздимо до тих пір, поки хворого не госпіталізує лікарня, – розповів Богдан Венник. – Буває таке, що місць у Франківську та в лікарнях інших міст немає. Доводиться хворого відвозити додому, де він повинен чекати ще день, поки десь не випишуть пацієнта, щоб зайняти те місце, що звільнилося.

Щодня спілкуючись з пацієнтами, Богдан Венник зазначає: люди не сприймають коронавірус як щось страшне і небезпечне, більше того, впевнені, що це всього лише роздута журналістами страшилка.

– А на ділі ж все плачевно, – зазначає медик. – Ось нещодавно привіз на Матейко (має на увазі вулицю, де знаходиться міська лікарня Івано-Франківська. – Авт.) двох хворих, сина і матір. Син відразу ж потрапив в реанімацію, у нього був важкий стан. Одночасно з нами до лікарні під’їхав “УАЗик”, з якого вийшла пара чоловік в захисних костюмах. І відразу з будівлі лікарні вивезли кількох померлих у чорних пакетах. Я багато разів особисто госпіталізував хворих, які ще місяць-півтора тому перехворіли коронавірусом. І ось знову заразилися.

12 годин в захисному костюмі і респіраторі

Медики майже щодня стикаються зі смертю і, здавалося б, трохи цинічно і більш спокійно, ніж ми, звичайні люди, відносяться до щоденного ризику заразитися коронавірусом. Але на ділі хвилюються, і не тільки за своє здоров’я, а й за рідних. Тому з початку епідемії по лікарнях України прокотилася хвиля звільнень медперсоналу.

– У нас теж працювали люди вже пенсійного віку, а вони якраз знаходяться в зоні ризику. Звільнилися, – каже Богдан Венник.

– Але ж у вас є захисні костюми, маски. Невже і в такому обмундируванні можна підхопити вірус? – запитувати.

– У тому-то й справа, що в квітні – червні захворіло багато колег, – розповів медик. – І досі не отримали жодних виплат. Все це затягується, документи перетасовуються. І за правилами сам хворий медик повинен довести, де і від кого заразився, до того ж у того пацієнта повинен бути підтверджений ПЛР-тест. Навіть лікарняний цим медикам ще не сплатили.

А ще медперсоналу доводиться робити ті самі тести на коронавірус за власні гроші. При цьому, за словами Богдана Венника, згідно з Указом МОЗ, такі ІФА-тести медперсоналу зобов’язані проводити кожні 14 днів. Але грошей на це, як завжди, не вистачає. Так, Національний центр здоров’я фінансує лікарні, сплачуючи так звані “ковидні” пакети. І нібито після виплати зарплат і матеріальної допомоги залишається ще якась частина грошей. У лікарнях кажуть, що на залишки купують засоби захисту та дезінфекції. Але на ділі перевірити це дуже складно.

При цьому самі медики кажуть: добре хоч захисних костюмів вистачає. А ось масками намагаються не користуватися, толку від них небагато. Набагато краще респіратори. Правда, їх доводиться купувати за свої. Тому використовують один по кілька разів, попередньо обробляючи кварцуванням протягом доби.

– Зміна у нас триває 12 годин, але є люди, а також водії, які працюють добу, згідно з їхніми заявами (вони доїжджають з районів), – підкреслив Богдан Венник. – Важко, звичайно, адже на тобі костюм, респіратор. Та й ще у нас немає хоч мінімальної технічної зміни, коли можна виділити пару хвилин на перекус, та й щоб перезавантажити голову. Найчастіше після завершеного виклику відразу є новий, і так всю зміну.

– А що з зарплатами в такому випадку? Отримуєте обіцяні 300% “ковидної” надбавки?

– Евакобригади отримують надбавку від кількості обслужених викликів, і виходить не 300%, А приблизно 200% доплати, – пояснив медик. – Всі інші бригади швидкої допомоги, навіть якщо і потрапили на пацієнта з COVID-19, такої надбавки не отримують. Зарплату виплачують без затримок, а ось “ковидні” гроші затримують приблизно на півтора місяці.

Трохи зросла і сама зарплата у медперсоналу первинної медичної допомоги. З 1 липня медикам швидкої за кожен виклик платять не 112 гривень, як раніше, а 164 грн.

Запрані маски

Медсестра Марія працює в одній з лікарень Рівненської області. Жінка попросила не уточнювати, де саме, але її місце роботи знаходиться в” червоній ” зоні.

– Хворих з коронавірусною інфекцією з кожним днем все більше, – розповіла “КП” в Україні” медсестра Марія. – При цьому до нас потрапляють, наприклад, з різким болем у животі, а потім з’ясовується, що у нього ще й підозра на COVID-19. Керівництво моєї лікарні робить все, щоб ми, медперсонал, не звільнялися. Тому що нікому навіть крапельницю буде поставити. Я працюю в терапії, зарплата невелика, надбавка мені не покладена. Але якісь додаткові гроші, невеликі, капають: то матеріальну виплатять, то премію.

Марія кілька разів поривалася звільнитися, проте жінку зупиняють лише двоє малолітніх дітей вдома.

– Йду на роботу зі страхом: боюся підхопити вірус, принести його додому, – як на духу каже жінка. – Деякі мої колеги захворіли. Знаю, що лікування може витягнути навіть 20 тисяч гривень і в основному з сімейного бюджету.

– Але засобів захисту (маски, костюми) у вас в лікарні вистачає? – запитувати.

– Бувало таке, що прали ці костюми, маски по кілька разів, – з гіркотою зазначає медсестра. – Правда, хтось із місцевих активістів побачив, як на шнурку в саду в однієї з наших санітарок сохнуть ці костюми, шум у соцмережах підняли. Після цього у керівництва лікарні відразу знайшлися гроші на нові засоби захисту. А то так би і ходили ми в запраних масках.