Чому Зеленський скаржиться на дефіцит кадрів

Минуло вже кілька днів з прес-конференції Володимира Зеленського, а її досі продовжують обговорювати. Адже, якщо на одні питання президент відповідав просто і сміливо, на інші – ухильно і не дуже впевнено. А іноді його ставало навіть шкода – як хлопчика, якому ні з ким грати. На кадровий голод в країні Зеленський скаржився кілька разів. Мовляв, хотіли нові обличчя-я їх привів, а вам не подобаються. Міністрами перебираєте, а їх зараз пряжками не заманиш.

З тим, що сьогодні на мізерний оклад важко знайти двірника або слюсаря, погодитися не складно. Але щоб був дефіцит бажаючих йти в міністри-це вище розуміння простої людини.

“Я не можу знайти багато людей, які були б і професійними, і чистими”, – розговорився президент. Може бути, у нього вимоги занадто високі? Або Зеленський став заручником типової ситуації, коли хотіли як краще, а вийшло як завжди? Давайте подивимося, що відбувається.

Порилися трохи, але не перекопали

Почнемо з того, що запит на нові обличчя дійсно є. І набагато сильніший, ніж ми самі собі віддавали в цьому звіт. Ті, хто проголосував за Зеленського, діяли “на авось”, тому що втомилися вираховувати і підраховувати.

В електораті актора опинилися і підприємці, і фермери, і військові, і фінансисти, і представники гуманітарних професій, і інші шановні громадяни нашої країни. Людям властиво жити надією на диво, інакше вони помруть.

Нову Раду і новий склад уряду теж сприйняли з розумінням. Зрештою кіношний Василь Голобородько, який залишається в підсвідомості публіки, теж роздавав ключові посади своїм родичам і друзям. Але якби в житті все вирішувалося так весело, як в кіно, молодому прем’єру Гончаруку аплодували б, роз’їжджай він по Кабміну хоч на самокаті, хоч на роликах, хоч на поні.

А так запитай у кого на вулиці, той і не згадає, чим займався п’ять з невеликим місяців молодий уряд молодого юриста.

У державному масштабі це виглядає куди глибше, і розмір не зробленого набагато ширше, але підсумок один – ні владі, ні людям “хлопчики” не виявилися корисними. І сьогоднішню кризу в державному управлінні багато експертів пов’язують з законом, який був прийнятий з ініціативи уряду Гончарука.

Ви на конкурс? А йдіть-но лісом…

Але якщо бути чесними, то вимивання професіоналів з державного управління почалося набагато раніше – з прийняття закону про люстрацію. При цьому процес потрапляння в керівний кабінет як і раніше залишається каламутним.

– П’ять років тому ми прийняли закон Про проведення конкурсу на держслужбу і розробили, як мені здається, непоганий механізм. Тоді в Україну з-за кордону повернулися багато людей, готові навіть за безкоштовно піднімати країну, – каже Олена Шкрум. – Але незалежність цих конкурсів похитнулася. Зараз навіть найрозумніша, найталановитіша людина, яка здала всі тести, не може бути впевнена, що потрапить в топ-5 претендентів на відповідальну посаду, що не буде збитий конкурентами, які тестів в очі не бачили. А президент і прем’єр мали б представити такі гарантії.

У приклад сказаному можна привести експеримент, який провів на собі відомий банкір і політик Василь Горбаль. До речі, зробив він це у відповідь на квітневу заяву Зеленського про брак кадрів (тема, яку милив на прес-конференції президент, аж ніяк для нього не нова).

Горбаль вирішив взяти участь у конкурсі на голову Держаудиту. Доклав максимум зусиль, щоб швидко зібрати потрібні документи, тому що термін подачі заявки досить обмежений. Встиг! А далі – як в анекдоті: відповідь з Мінфіну прийшла через три хвилини після того, як там “обробили” заяву. Екс-народний депутат, екс-губернатор, член Ради Нацбанку, радник секретаря РНБО був визнаний непридатним для участі в конкурсі на основі … відсутності необхідного досвіду. Часу на підготовку відмови знадобилося в рази менше, ніж треба було б на вивчення представлених Горбалем документів.

Не романтики, а прагматики

Нині після провалу нових облич у державі знову виник запит на старі, використані при Порошенку, Януковичі чи Ющенку.  А тут для Зеленського Нова засідка:”яку ми б людину не взяли, наступного дня ЗМІ пишуть, що це або людина Ахметова, або Коломойського, або Пінчука”. Це президент про свої метання в пошуках незалежних енергетиків.

– Частка правди в цьому є, – констатує політтехнолог Тарас Загородній. – І в Україні, і в усьому світі осудні менеджери пов’язані з провідними фінансовими групами, працювали або працюють на інтереси промислових концернів. Секрет в тому, як звернути цих менеджерів на інтереси держави, яку знайти мотивацію. Зовсім не обов’язково матеріальну.

Наївно думати, що провальну галузь може підняти бідний, охайний романтик, який вчора писав утопію, а сьогодні отримає можливість вдихнути в неї життя. В ідеалі міністр-це чистий прагматик, людина як мінімум за 35, а краще за 40 років, який вже набив пухку фінансову подушку, відпрацював пару великих проектів, але не повністю реалізував свої амбіції.

Потрібен контроль

Погодьтеся: увійти в історію як особистість, яка змінила долю країни, або хоча б її енергетичну долю і роль на світовій арені – цілком гідна перспектива. Але що побачить для себе такий сформований в житті прагматик?

По-перше, повну залежність від мінливої політики, яка сама кидається від олігарха до олігарха. По-друге, ніяких гарантій, що йому дозволять набрати свою команду провідних менеджерів, а не приведуть людей за фіктивним конкурсом. По-третє, коли він представить свій політичний проект, його роздовбає опозиція, і доведеться відгавкуватися в пресі і на ток-шоу.

По-четверте, він опиниться під прицілом активістів від антикорупції, комітетів з доброчесності та органів цивільного контролю.

– За чиновниками має бути контроль, – каже Тарас Загородній. – Але боротися з корупцією зобов’язані правоохоронні органи, причому робити це професійно, а не порушувати саморекламні справи, які потім розвалюються. Тиск на чиновників громадських організацій, які відпрацьовують свої гранти, необхідно послабити.

Але поки все складається так, що йти на важливий державний пост з перспективою не вигідно. Це час для тих, кому потрібна не хвала нащадків, а хвилинка, щоб урвати свій куш. Або свою хвилинку слави в ролі експериментатора над економікою або суспільством.

“КП” в Україні ” запитала у експертів:

А ви б погодилися стати міністром?

Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій:

– Якби мені запропонували стати міністром з енергетики, то я б почекав зі згодою. Або, принаймні, дочекався б незалежної, неупередженої оцінки того, що відбувається в галузі. Зараз така ситуація на ринку, що ніякий міністр не зможе її оперативно виправити. Швидше, йому доведеться нести відповідальність за ті прорахунки, які були зроблені попередниками.

Настільки серйозна диспропорція на ринку електричної енергії, що незрозуміло, від чого відштовхуватися в пошуках рішення.

Володимир Співаковський, президент Міжнародної корпорації ” Гранд”:

– Я б зумів, я б зміг стати міністром освіти, але мій час йде. У Керівництво повинні приходити молоді люди. Але їм доведеться йти “туди-не знаю куди”. В уряді не мають поняття, що поставити новому міністру в обов’язок. Спочатку повинні визначитися.

Зазвичай перед кожним новим міністром ставлять завдання: зменшити витрати на освіту, занадто витратна галузь. Але тоді шукайте фінансиста, а не педагога.

Якщо хочете справжню реформу на рівні топ-країн: Фінляндії, Норвегії, Сінгапуру, то таке завдання сьогодні навіть у фантазіях ніхто собі не поставить.

Якщо ми хочемо зробити вигляд, що реформа неухильно проводиться… як нескінченний процес і в різні боки, то беріть військового: солдат спить – служба йде.

Якщо ми не знаємо, яка реформа потрібна, і сподіваємося, що все станеться само собою, то треба шукати фахівця, який принесе її в своєму портфоліо. Щоб він сам знав і зробив “під ключ”. Як суперменеджер своєю власною переможною концепцією.

Поради Володимиру Зеленському від HR-експерта

З проблемою підбору кадрів нерідко стикаються великі корпорації. Професійний менеджер з підбору персоналу Наталія Білоножко радить президенту поставити себе на місце керівника великого підприємства, який нещодавно зайняв посаду і спробувати скористатися такими прийомами:

1. Якщо ви не можете підібрати собі команду, визнайте, що ви поганий Керівник.

2. Якщо така думка вам не подобається, напишіть на папері, які напрямки вам потрібно закрити хорошими менеджерами.

3. Визначтеся, що ви хочете отримати по кожному напрямку безвідносно до особистісних якостей керівника.

4. Конкретизуйте, які якості і характеристики людини потрібні для досягнення поставленої вами мети. Уникайте побитих слів: ініціативність, порядність, творчий підхід.

5. Вивчіть ринок кадрових агентств. В Україні є сильні рекрутингові компанії.

6. Складіть заявку на вакансію, де чітко визначте вимогу: стаж, досвід, реалізовані проекти, наукові роботи, патентовані ідеї плюс особисті характеристики. Остаточно вирішите, що для вас важливо.

7. Коли будете вивчати резюме, звертайте увагу на конкретику. Досвідчений фахівець розповість, що він зробив, не дуже досвідчений – на що він здатний.  Резюме із заявками: “готовий втілити в життя найсміливіші проекти” або “вивчаю китайську, японську, пишу вірші, наукові есе” розглядайте в останню чергу. Професіонал не буде розповідати про свої фантазії і способи проведення вільного від роботи часу.