Марчука підробляти невигідно, або Як працює ринок фальшивих картин

Марчука підробляти невигідно, або Як працює ринок фальшивих картин

Подружжя підозрюється в шахрайстві, підробці картин і відмиванні грошей. Приводом для затримання стала справа про картини російських авангардистів, які виставлялися в Музеї міста Гента. Так що, згадавши класика: “Якщо зірки запалюють, значить, це кому-небудь потрібно”, можна стверджувати, що якщо у світі користуються попитом підроблені картини, значить, це кому-небудь потрібно. Кому і навіщо – кореспонденти “КП” в Україні” і спробували розібратися.

Аферист чи затятий поціновувач?

54-річний Ігор Топоровський народився в Дніпропетровську, потім поїхав до Москви, де закінчив істфак МДУ. У 2006 році сім’я переїхала до Бельгії. Він відомий колекціонер, власник зборів російського авангарду, в якому як мінімум 500 творів мистецтва. Експонування колекції Топоровського в Гентському музеї витончених мистецтв викликало великий суспільний резонанс.

Тоді він зі своєї колекції передав музею у тимчасове користування 24 твори (в тому числі і роботи Казимира Малевича). Виставка під назвою “Російський модернізм” відкрилася на початку 2018-го. Однак через короткий час після початку експозиції з’явилося припущення: демонструють підробки, а не оригінали.

Було розпочато розслідування, результатом якого і став арешт колекціонера на вимогу ряду арт-дилерів, що встановили факт підробки. Вони вказують, що ТОПОРОВСЬКИЙ поставив під сумнів всю сферу мистецтва.

– Буде кошмаром, якщо прийшли в музей відвідувачі перестануть вірити, що перед ними оригінали, – заявив тоді журналістам бельгійського телеканалу VRT адвокат позивачів Геєрт Ленсенс.

У числі творів, що викликали особливу недовіру, – прядка і скриня, нібито розписані Казимиром Малевичем. Запитання викликало і повна відсутність провенанса (походження) картин протягом усього ХХ століття, яких-небудь висновків експертів, в тому числі хіміко-технологічних, а також “погана” стилістика і неправдоподібне схожість з гарантовано справжніми творами цих художників. Були виявлені і дивні похибки в картинах, наприклад, орфографічні помилки (проблеми з дореформеною орфографією і плутанина між кирилицею і латиницею).

Але виставка продовжила свою роботу і залишалася відкритою для відвідування. І тільки в грудні 2019-го подружжя Топорівських заарештували і помістили в слідчий ізолятор у Генті.

“Все законно!”

Самі ж Топоровські продовжували стверджувати: картини були справжніми.

– Ми можемо довести справжність кожної роботи, будь-хто може прийти і переконатися в цьому, – говорив Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ журналістам бельгійського видання Standaard.

В інтерв’ю іноземній пресі колекціонер і його дружина запевняли: збори формувалися з трьох джерел. По-перше, Ольга Топоровська нібито доводиться родичкою (її прадід — двоюрідний брат) двом знаменитим братам-авангардистам – Наум Габо і Антуану Певзнером, які, їдучи з Радянського Союзу, залишили родичам ряд творів. Друга частина колекції з’явилася завдяки дружбі і спільній роботі батька Ольги зі знаменитим збирачем Георгієм Костаки.

Третя, найбільш значна частина зібрання, була придбана самим Топоровским: “найважливіша частина колекції складається з робіт, надісланих у музеї до приходу Йосипа Сталіна до влади, після чого соціалістичний реалізм став тяжіти в регіональних музеях, особливо в Україні”.

Твори мистецтва він нібито купив за дуже помірною ціною в кінці комуністичної епохи.

Втім, пізніше Топорівська у своєму інтерв’ю російським ЗМІ спростував твердження, опубліковані в бельгійських статтях, заявивши, що журналісти все перекрутили і ні від Певзнера, ні від Костак ніяких картин він не отримував.

Але тим не менш, на початку січня 2020 року Ігоря і Ольгу Топорівських все ж таки випустили з в’язниці. Правда, до суду.

Навіть араби малюють українських солов’їв

Підробка картин – вид шахрайства не новий і популярний не тільки за кордоном. Тернопільський художник Олег Шупляк, який створює знамениті картини-ілюзії, є чи не рекордсменом по числу підробок його робіт. Їх копіювали стільки разів, що вже й не злічити.

Популярність Олегу Шупляку принесли картини, які він називає слов’янським словом “двовзоры”. Ці полотна з подвійним і навіть потрійним змістом, особливі своїми прихованими образами.

“Я вирішив створити альбом-колекцію копій, підробок та інтерпретацій моїх робіт, а також втілення їх у різних матеріалах та техніках. Буду вдячний всім, хто приєднається до розширення цієї колекції”,-якось написав художник на своїй сторінці в Facebook. Він пояснив, що цим він хоче попередити людей, які хочуть щось придбати, про тих, у кого нечесні наміри.

Шупляк пояснив, що одну з підробок виявив в Росії і опублікував фото, де на стіні одного з розважальних закладів у місті Шахти Ростовської області видно його картину. На ній зашифровано портрет Тараса Шевченка, проте автор вказаний інший:”Посконной А. В.”.

На іншому фото, яке Олег Шупляк знайшов в інтернеті, видно, що його картину підробляє дівчина, одягнена в арабський наряд.

“Араби підійшли до піратського тиражування моїх робіт професійно і зі знанням справи, – іронізує художник. – Налагодили конвеєрне виробництво, широко розрекламували. Незважаючи на такий розмах, мені навіть якось незручно лізти до зайнятих людей з нагадуванням про таку дурість, як порушення авторських прав. Шкода тільки ошуканих покупців”.

Сальвадор Далі сам винен

– Є різниця між копією і плагіатом, – розповідає кореспонденту “КП” в Україні” Олег Шупляк. – У копіюванні ще немає нічого поганого, я сам спочатку цим займався-набиваєш руку, вчишся майстерності… але коли ти підробляєш чужу картину і видаєш її як свою, при цьому намагаєшся заробити грошей, це вже злочин. Це доказ твоєї творчої імпотенції. Я знаю, що були випадки, коли галереї замовляли у початківців художників картини відомих майстрів і потім продавали їх як оригінали. Це і шахрайство, і дискредитація самої галереї.

Найчастіше аферисти намагаються підробляти картини тих художників, які були більш плідними у творчому сенсі, але їх роботи знають далеко не всі.

– Ви ж самі розумієте, що підробити знамениту “Джоконду” немає сенсу, адже всі знають, що вона зберігається в Луврі, – продовжує Олег Шупляк. – А ось у Пікассо було більше 10 тисяч робіт, і далеко не всі вони каталогізовані. Імпресіоністів також не часто підробляють, тому що їх не так багато. Але повно підробок Сальвадора Далі, та й він сам до цього свого часу доклав руку. Будучи вже у вельми поважному віці, він любив ставити свій автограф на чистих полотнах. А хто і що потім на них малював – одному богу відомо. Потім був великий скандал в колах мистецтвознавців з цього приводу, але що поробиш…

КОМПЕТЕНТНО

“Зазвичай підробку роблять під замовлення”