Сусіди Житомирського стрілка: тепер все село, мабуть, видихне, та й дружина відпочине

Сусіди Житомирського стрілка: тепер все село, мабуть, видихне, та й дружина відпочине

Жителі навколишніх сіл біля ставка, на якому місцевий мисливець розстріляв сімох людей, розділилися на два табори.

Одні захищають Анатолія Захаренка, якого 22 травня затримали за підозрою в масовому вбивстві. Тієї ночі Захаренко влучними пострілами на смерть уклав сім своїх старих знайомих.

Але ми знайшли і тих, хто переконаний-рано чи пізно дійшло б до вбивства, адже постріляти з рушниці або пістолета Захаренко любив не тільки по качках на своєму ставку.

Старший мисливець, хресний №1 в селі

Новоселиця-невелике село за сотню кілометрів від Житомира. У таких населених пунктах все як на долоні – видно, хто чим живе. Анатолій Захаренко жив риболовлею і полюванням-любив постріляти дрібну дичину на ставках або зайців у полі. Лісів поруч немає-тільки проліски. Зустрічаються зайці. Зате на водоймах вистачає качок.

Захаренко з’явився в Новоселиці років 30 тому – переїхав з Росії. Від того і отримав прізвисько” Російський”,”Кацап”. Одружився з місцевою співробітницею сільради Ольгою, виховали двох дітей-сина жінки від першого шлюбу та спільного. Працював у колгоспі, потім трактористом.

Сільські кажуть: Толя-нормальний мужик

Років 20 тому орендував і облагородив ставок недалеко від Новоселиці – в Яру, на хуторі Краснянка. Запустив туди рибу, поставив на березі Альтанки, будиночки для ночівлі, підвів світло. І пускав людей відпочити. З чужих брав 200 гривень на добу, своїм – безкоштовно.

– Ніякої агресії я у нього не помічав-зі мною він нормально спілкувався, – розповідає “КП” в Україні” один із знайомих Анатолія Захаренка на ім’я Олександр, з сусіднього села. – Подумайте самі: хіба агресивну людину візьмуть єгерем в мисливський союз? А за нього всі проголосували-щоб він був старшим мисливцем села. Та й звали б його стільки раз в хресні? У нього в селі близько десяти хрещеників, він мені хвалився. Я у Толі був-господарський мужик. Юшку у нього можна було замовити. Люди здалеку на його ставок приїжджали-з Києва приїжджали, з Житомира.

Жив на ставку через браконьєрів

Раніше цей ставок був диким. Захаренко його облагородив, і сам там жив – у вагончику з холодильником, плитою, спальним місцем. Знайомі кажуть, не хотів від’їжджати через браконьєрів, які закидали мережі в “його” ставок.

Любив полювання. Анатолій сам родом з Сибіру, так само навчився влучно стріляти – займався полюванням на хутрового звіра. Не залишив заняття і тут. Постріли на ставках нікого не дивували. Правда, подейкують, Дещиць міг розчохлити рушницю не тільки на качок.

– Місцевим алкашам він дав зрозуміти-нічого лізти на його ставок. Було, що вночі сітки ставили. Знаєте, які люди в селі-незаможні, п’ють, крадуть, – розповідає “КП” в Україні” ще один знайомий Захаренко з сусідньої Попильні Павло. – Це ж його, вважайте, власність. У нього все за документами. Законно. Міг лякати тих, хто “браконьєрив” на його ставку.

Казав: Там, де горілка, не повинно бути зброї

Останні років 20 офіційно Анатолій не працював, жив на пенсію по інвалідності (у нього проблеми з серцем) та що за риболовлю дадуть. “Фазенда” в селі у його дружини не дуже багата, доріжки у дворі – без асфальту. Сам їздив на старій “ниві”, але був і трактор.

– Що я ще можу сказати про Толю… колись потрапив до нього на відкриття полювання. Він сказав тоді:” ми всі зараз підемо, вистрілимо, а потім всі рушниці зачохляем, і більше, поки всі будуть пити, за рушницю ніхто не береться”, – згадує Олександр. – Все так і зробили, шанували його як господаря місця, де відпочивали. Він говорив:”де є горілка – не повинно бути зброї”. І навпаки.

Те, що Анатолій тримав зброю на ставку, де відпочинок приїжджих і місцевих часто не обходився без алкоголю, селян не дивувало.

– Я б теж, якби жив далеко від села, тримав рушницю поруч. Туди може і Лисиця, і вовк прийти. Правда, таке бувало рідко. Найчастіше собаки з села спати не давали, – продовжує Олександр. – Іноді треба було вийти, стрельнути в повітря, щоб відлякати. Він не з тих, що по п’яні по пляшках палить.

Знайомі Дещиця ” російського “кажуть:”он подивіться, до нього ж зі зброєю приїхали, спали з рушницею під матрацом”. Нібито наміри явно були не дружні.

Погрожував пістолетом односельцям

У народі зараз гуляє ще кілька версій: може, вимагали гроші або ставок хотіли забрати, або пригадали російське походження, через що Захаренко міг розлютити, або звинуватили в боягузтві-на війну не пішов і синів не пустив. Є ще одна-напередодні кривавої бійні після заяви Захаренка затримали начальника місцевого відділу поліції. Нібито той вимагав щомісяця платити йому по 10 000 гривень – тоді він не заважатиме Анатолію в його невеликому бізнесі на ставку.

Але в селі затримання поліцейського і розстріл на ставку ніяк не пов’язують. Через що їх знайомий міг покласти сімох – поняття не мають. Зате знають, чому нібито відпустив восьмого – “так той-водій і не при справах”. Про які справи мова-мовчать.

Але кілька місцевих мешканок, яких нам вдалося розговорити, зізнаються – насправді люди бояться Анатолія. Тому і кажуть, що він нормальний і адекватний, раптом доведеться відповісти перед ним за свої слова. Адже прецедентів з його участю, за їхніми словами, було достатньо.

Старший син дружини загинув від його рушниці

Місцеві розповідають-поліцію викликати було без толку. Хоча зустрічей з нею з таких приводів у Захаренко, за їхніми ж словами, вистачало, адже не раз відбувалися бійки і стрілянина.

– Він з удару щелепи вибивав, – продовжує Вікторія. – Та й дружину бив. Натерпілася Оля з ним. Іноді думаю-якби вона не привела це нещастя в село, і дитина її б залишився живий, і зараз цього горя б не було.

У селі пам’ятають трагедію, яка сталася близько 15-20 років тому. Тоді один з синів взяв рушницю Анатолія і застрелив брата, Віталіка. Одні кажуть, після полювання приїхав на ставок, залишив рушницю без нагляду – дитина взяла його і натиснула на курок. Інші-що рушницю діти самі взяли вдома, вона була не в сейфі.

Старшому хлопчикові на момент трагедії було близько десяти, молодшому – років п’ять. Відповідальності, кажуть у селі, ніхто не поніс, зброю і право на неї у Захаренка не забрали.

– Ольга Петрівна прожила важке, трагічне життя-нікому не побажаєш. Чоловіка поховала, сина поховала, – співчувають місцеві.

Боялася залишитися однією

Жінка рано стала вдовою – в 25 або 28 років. Чоловік-вчитель раптово помер-зупинилося серце. Залишилася одна з дитиною, ще й вагітна другою була.

Коли син Віталік загинув від пострілу, кажуть, жаліла Дещиця-та й взагалі завжди захищала його.

– Казала:”дитину вже не повернеш, так сталося”. Але я б після цього зброю навіть в руки не взяла, а у нього весь будинок як арсенал, – каже одна з наших співрозмовниць. – Думаю, у неї був психологічний страх залишитися одній.

Втім, що їй важко, ніколи не показувала-все життя працювала в сільраді, намагалася бути еталоном, зразком для людей. Добра, спокійна, навіть замкнута. Анатолій-запальний, емоційний.

– Тепер все село, мабуть, видихне, та й вона відпочине, – зазначають місцеві. – Чому його жодного разу не залучили? Зв’язку, “дах”. Знаєте, скільки років у нього поліцейські чини на ставку гуляли?!

У зв’язку з цим версію про рекет частина місцевих відкидає.

– Та хто до тебе поїде віджимати ставок, якщо дружина – в сільраді, племінник-голова райадміністрації, а поліція до тебе відпочивати їздить? Смішно. Та й це не та людина, у якої можна щось віджати, ще добре, якщо в тебе не відбере, – кажуть у селі.

Що робити? Дещиць людей постріляв!

Люди кажуть, нібито з Сибіру Захаренко перебрався не через любов до Ольги, та й як би вони познайомилися на такій відстані, а тому що втік – ніби як там його судили. Чи то вбив когось, чи то побив.

– Це зараз за два рахунки можна дізнатися, кого за що взяли, а тоді ні. Але люди його побоювалися, – каже Вікторія. – Сама собі задавала днями це питання: Як же Оля на свою голову з цим горем познайомилася… Людей, які вміють аналізувати, розстріл не здивував. У Новоселиці років за 15 було кілька підозрілих смертей, і ніхто не сів. Я не кажу, що це він убив, але в селі – безкарність і кругова порука, один одного вигороджують. Той потонув, того побили, помер… в малих селах все сходить з рук.

У селі кажуть, тієї ночі, коли над ставком пролунало сім смертельних пострілів, восьмому гостю дивом вдалося врятуватися. Відійшов у туалет, почув стрілянину – дав деру через поле. Незабаром Дещиць “Російський”, не дочекавшись останнього залишився в живих і не знайшовши його на території ставка, завів мотор своєї”Ниви”.

– Їздив, його шукав. Цей мужик біг по всьому селу, стукав усім підряд. До першого забіг, чий будинок ближній до ставка, він його не пустив, – розповідають місцеві. – Сказав: “до мене тоді Дещиць зараз прибіжить. Ти біжи, біжи далі-може, хто пустить!”. Теж дуже цікава особистість. Поліцію не викликав, а подзвонив місцевим князькам: “що робити? Дещиць людей постріляв!”.

До ранку б трупи закопав і восьмого знайшов

Коли на ставок приїхала поліція, кажуть у селі, Дещиць зустрів їх словами: “А Ви че так рано? Я б до ранку їх закопав і восьмого знайшов, застрелив”.

– По фото видно, що одному з убитих зброя вкладена в руки-атошники за ріжок б рушницю не тримали, та й трава навколо пом’ята – ніби тіло притягли, а не він там впав, – кажуть люди. – На камеру ніхто нічого з цього розповідати не буде-кожен жити хоче. Але справедливість повинна бути.

З усіх версій знаючим Захаренко найбільш правдоподібною здається суперечка через в служби в зоні АТО – що він воювати не пішов і дітей не пустив.

– Більш ніж впевнена в цьому, – каже одна з наших співрозмовниць. – Він етнічний Російський, який за 30 років українську мову так і не вивчив, тому і “Кацап”. А там були хлопці, які три дні тому з АТО повернулися. Він завжди був проросійськи налаштованим, гордо заявляв: “Я – росіянин!”.

Суд обрав Анатолію Захаренку запобіжний захід у вигляді двомісячного утримання під вартою без права внесення застави. За вбивство сімох людей йому загрожує довічне ув’язнення.

Читайте також

Юрист про стрілка в Житомирській області: особливих умов в СІЗО він не отримає, але зеки стануть поважати

Власник ставка, який розстріляв сімох людей, також є свідком у справі про корупцію в поліції.