Пенсіонер з Макошино зібрав незвичайну колекцію гудзиків

Що тільки не колекціонують люди: хтось збирає монети, хтось марки, хтось вінілові платівки… Але знайшовся в невеликому селищі Макошино в Менському районі Чернігівської області пенсіонер з дійсно незвичайним хобі.  Він зібрав величезну колекцію з … гудзиків. Їх у нього 4,5 тисячі, і на цій цифрі збирач не зупиняється.

Став збирати після смерті дружини

Колекціонуванням гудзиків 79-річний Юрій Григорович Самусенко почав займатися в 2011 році. На той час він овдовів-поховав дружину, з якою майже півстоліття прожив довге і щасливе життя. І утворилася в його житті якась порожнеча.

– Думав, чим би себе зайняти, щоб час йшов швидше та цікавіше якось стало. Ось і придумав собі заняття-почав збирати гудзики. Ходив по знайомих з Макошина і у кожного просив поділитися гудзиками, якщо є у кого-то непотрібні. Пізніше люди і самі почали приносити. Так я і назбирав на цілу колекцію, – згадує Юрій Григорович.

Привіт з царських часів

Пенсіонер добре знає практично кожну з чотирьох з половиною тисяч гудзиків. Принцип, за яким Юрій Самусенко формує свою колекцію, дуже простий і зрозумілий: всі гудзики повинні бути різні, однакових бути не повинно. Решта має другорядне значення. Якщо гудзики трапляються в іржі, колекціонер відмочує їх в лимонній кислоті. Ржа відпадає сама по собі. А з чого зроблені, якої форми чи країни – не грає ролі.

Втім, є в зібранні Юрія Самусенка і особливі експонати, можна сказати-перлини.

– Знайшли тут у нас в окрузі за допомогою міношукача ґудзик залізничних військ царських часів, – каже Самусенко. – Є ще з мундиру англійської армії 1942 року. А так більше нічого особливого.

Експонати у Юрія Григоровича не сортовані. Кожна пришита до стенду в порядку надходження.

– Пришивав їх по-простому, яку дістав-таку І поставив. За тематиками не відбирав. Але думка У мене є така-розфасувати їх все. Наприклад, за розміром. Великі до великих, дрібні до дрібних. За калібром , як то кажуть, – планує пенсіонер. – От коли буде їх тисяч десять, тоді й займуся. А так поки не потрібно. Вроздріб вони теж цікаво виглядають.

І посміхається-аби Бог дав пожити довше, щоб встигнути здійснити задумане.

Попросив поліцію допомогти

Час від часу до Юрія Григоровича заглядають сусіди. Начебто нічого незвичайного, якісь гудзики, а розглядати забавно.

– Нещодавно приїжджали на нашу вулицю поліцейські. Я підійшов, кажу: хлопці, Ходімо, щось покажу. А вони насторожилися, думають, що ж показати хочу. Прийшли – і заусміхалися. Попросив їх, якщо будуть в Макошині, нехай завезуть мені гудзиків колекцію поповнити. Знають тепер, де живу, – розповідає чоловік.

Крім колекціонування, в свої 79 років Юрій Григорович встигає клопотати по городу, а вечорами сидить за швейною машинкою, шиє бурки на замовлення. А ще чоловік захоплюється поезією – зараз читає Олександра Блока. Вчить вірші напам’ять, щоб поліпшити пам’ять і пам’ятати всі свої експонати.

– Блоку важко вивчити. Немає у нього рими. Але коли його читає той, хто вміє це робити, – Слухати дуже приємно, – сміється Юрій Самусенко.