Перша річниця Верховної Ради 9.0: чи виправдали надії виборців нові обличчя?

“КП” в Україні ” вивчила, чи виправдалися ці очікування або були приголомшені і перекреслені численними скандалами, в які потрапляли депутати-новачки.

Скасування турборежиму часті скандали-одно втрата довіри до парламенту

Новообраний у 2019 році парламент починав свою роботу з досить високим рівнем довіри серед українців. Згідно з соцопитуванням Центру Разумкова у вересні 2019 року 58% громадян країни висловлювалися, що довіряють новому парламенту, покладають великі надії. Експерти такий рівень симпатій до народних обранців пояснювали тим, що українцям сподобався той турборежим, в який з першого дня роботи включилося монобільшість, що складається з нових осіб.

– Турборежим дав пікове позитивне сприйняття роботи депутатів-новачків. Але з часом люди стали розуміти, що кількість прийнятих законів не завжди тотожна їх якості. Паралельно все частіше нові народні депутати стали потрапляти в різні скандали: недоречні в залі ВР смс-листування, некоректні висловлювання і т. д. ситуація стала повертатися на круги своя, – говорить політтехнолог Андрій Золотарьов.

У лютому 2020-го (через півроку роботи) Нове соцопитування Центру Разумкова показувало зовсім інші цифри, більш тривожні. Довіра до парламенту знизилася вдвічі, опустившись до скромних 28%. На підсумковій прес-конференції в липні цього року спікер парламенту Дмитро Разумков пояснив зниження довіри до Верховної Ради тим, що “завжди довіра до влади з часом падає”, і тим, що “Рада складається з великої кількості політичних фігур, які також створюють політичний контент і не завжди несуть позитивний імідж для парламенту”.

Хто просто надів корону на голову, а хто прорвався у Вищу лігу

А ось що стосується окремих політичних фігур, то, на думку політологів, не варто всіх стригти під одну гребінку, заявляючи, що нові обличчя не виправдали покладених на них надій. Так, безумовно, в парламенті 9-го скликання достатньо народних депутатів, які випадково отримали мандат, вчасно прилаштувавшись під електоральну парасольку Зе-команди. Відсутність досвіду, освіченості, виховання, помножене на повне нерозуміння правил поведінки і обмежень, властивих новому місцю роботи, а також різко виросли корони на їх головах зробили свою справу – такі парламентарії стали потопати в скандалах, негативно відбиваються на репутації своїх фракцій.

Опитані ” “в Україні” політологи чи не в один голос кажуть, що депутати від фракції “Голос” (а там усі, крім Святослава Вакарчука, новачки, що склав депутатські повноваження) – стали основним розчаруванням. Вони банально повторили долю фракції “Самопоміч” у попередньому скликанні парламенту-довго визначалися, з ким укладати політичний союз, нерідко запізнювалися з резонансними заявами…

– Вони допустили стратегічну помилку на самому старті. “Голос” занадто довго визначався, чиї вони партнери. Не погодившись на роль молодшого партнера монобільшості, в результаті стали косплеєм “європейської солідарності”, втративши при цьому обличчя і свого виборця, – зазначає політолог Ігор Фещук.

Експерти також звертають увагу на такий нюанс-справжні парламентські “орачі” практично непублічні, вкрай рідко беруть участь у політичних ток-шоу на ТБ. Тому прізвища багатьох можуть викликати подив у простого обивателя.

– Якщо народний депутат буде звалювати не на помічників вантаж своїх прямих обов’язків-виписувати законопроекти, аналізувати документи колег, проводити зустрічі з виборцями, представниками органів держвлади та місцевого самоврядування, 100% ходити на пленарні засідання до Верховної Ради, а всім цим займеться сам, то у нього не буде часу “зависати” в ТВ-ефірах, мігруючи протягом дня з одного каналу на інший. Багато парламентських “орачів” знаходяться в тіні телевізійних софітів, – зазначає Андрій Золотарьов.

А запит на нові обличчя зберігається

У червні в ефірі “Свобода слова” у Савіка Шустера” глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія вразив багатьох своїм одкровенням. Він заявив, що якщо в 2019 році був запит на нові обличчя, то вже в 2020-му потрібні “управлінці”.

– І ось зараз дійсно не мода, а тренд, напевно, можна так сказати, на управлінців з досвідом. Вже немає ось цього, як говорили, “нові обличчя, нова людина, він розбереться” і пр.ми просто бачимо, що це не дуже працює в складних системах. Якщо це складна система, – заявив Арахамія.

В експертних колах стверджують, що не варто так категорично говорити про нові електоральні тренди. Запит на нові обличчя – частково зберігається, оскільки недовіра до “старих” політиків зашкалює.

– Понад 20 років українці дивилися на одних і тих же політиків, які замість продуктивної роботи на благо країни тільки тим і займалися, що кидалися з однієї партії в іншу, не бажаючи випадати зі сформованих державних корупційних схем. Терпець урвався! Українці готові йти ва-банк, знову і знову переобираючи парламенту і відкриваючи дорогу “молодим”. Сподіваються, що черговий танець на граблях все-таки матиме інший фінал, більш щасливий – нові обличчя не підведуть, – зазначає Ігор Фещук.

До речі

У якому скликанні найбільше оновилася Верховна Рада

Якщо ви думаєте, що в нинішньому, 9-му скликанні, то помиляєтеся. Історія сучасного українського парламентаризму вказує на те, що найбільш радикально оновився склад другого скликання Верховної Ради (1994 рік). Тоді вперше “скоринки” народних депутатів отримали 369 осіб (з 450), тобто парламент оновився на 84%. Для порівняння: у 2019 році ВР оновилася на 80%.

Якщо говорити про інші скликання, то розклад по “новим особам” виглядає так: