Сім’я відкладається на невизначений час: пари, розлучені забороною на в’їзд іноземців

Шукала друга – а знайшла любов

Ользі Лук’янчук з Києва-24, вона вчителька української мови та літератури. Навесні цього року її життя круто змінилося – не тільки через карантин. У цій вимушеній ізоляції, на яку посадили весь світ, Олі пощастило зустріти любов. Як водиться сьогодні-в Інтернеті.

Віртуальний роман швидко переріс в реальний-Ольга і її коханий з Нідерландів, Вайдас, зустрілися, як тільки відкрили кордони. А зараз, коли пара вже втомилася жити короткими зустрічами, закохані вирішили одружитися і жити в Україні, їхні плани зламала заборона на в’їзд іноземців. Варіанту” поїхати до нього ” зараз і розписатися там теж немає-українців в Нідерланди поки не пускають.

– Ми вже бронювали житло в Україні, і тут виходить ця заборона, – ділиться з “КП” в Україні” Ольга Лук’янчук. – У середу повідомили, що кордон закривається через два дні. Не було жодних попереджень, що можуть заборонити в’їзд – все вирішилося за день.

28 серпня ввечері в Нідерландах у хлопця Ольги був запланований перегляд квартири – зі старої він з’їжджав і повинен був “прописатися” в новій, щоб залишитися на колишній роботі – а для цього потрібно бути резидентом Нідерландів. Сам Вайдас-з Литви, переїхав кілька років тому. Встигнути вирішити всі ці питання перед від’їздом в Україну і прилетіти за два дні він не міг.

Оля розповідає, що шукала друга по листуванню. Як виявилося, знайшла нареченого.

– Це сталося, як тільки почався карантин. Моральний стан у всіх тоді був важким, – згадує Ольга Лук’янчук. – Це існування в чотирьох стінах, життя зупинилося… у мене було бажання просто знайти друга, про відносини я не думала, та й не вірилося, що можна на карантині їх побудувати. Зайшла на сайт для пошуку друзів. Це не” Тіндер”, не романтичні знайомства – там люди вибирають один одного за інтересами, пишуть один одному листи.

Ольга сама зробила перший крок, коли натрапила на профіль хлопця. В описах інтересів, життєвих пріоритетів, поглядах дівчина побачила своє відображення…

– Він відповів, і ми почали писати один одному величезні листи – по три сторінки. Ділилися переживаннями, баченням майбутнього і сім’ї, – каже Оля. – Листувалися по електронній пошті три тижні, а потім усвідомили – це вже куди більше, ніж дружба і листування.

Потім хлопець зробив наступний крок-зізнався в коханні. І сказав, що, якби не карантин, він би вже прилетів. Це був кінець квітня, Україна і весь світ закриті. Закохані стали чекати, коли відкриють кордони.

Ольга и Вайдас мечтали жить вместе, но их планы сломал карантин. Фото: личный архив.

Бачилися Наживо всього двічі

Весь цей час пара спілкувалася тільки по листуванню і аудіозв’язку. Відео свідомо не використовували-за словами Ольги, це зробило б і так важке очікування ще більш болісним.

В Україні пара, як годиться, просиділа два тижні вдома на самоізоляції-встановили додаток, відправляли Селфі. А в перших числах липня Вайдас полетів назад. Один без одного протрималися близько місяця, потім була ще одна зустріч – на тиждень. І рішення-пора з’їжджатися.

Плани одружитися, каже Ольга, для них були не простою формальністю, а важливим кроком.

– Ми шукали будь-які шляхи, щоб бути разом, і коли вже знайшли – заборонили в’їзд, – зітхає Оля Лук’янчук.

Історія дівчини швидко розійшлася по соцмережах, і тепер, коли про неї та інших закоханих, що залишилися по різні боки кордону через заборону, заговорила вся країна, Ольга сподівається, що в документі зроблять потрібні поправки.

Не бачилися півтора року-то робота, то карантин

Заборона на в’їзд в Україну іноземців здатна круто змінити і життя Анастасії Оникій з Кременчука. Вона давно залишилася по різні боки кордону зі своїм судженим з Сербії. Спочатку не могли побачитися через особливості роботи, потім грянув карантин. У невеликі “вікна”, коли можна було побачитися, пара не змогла цього зробити через ту ж роботу. А коли її наречений, Зоран, вже складав в папку останні необхідні документи для в’їзду в Україну під час карантину, Країна закрила кордон.

– Ми не бачилися півтора року. Ми обидва-моряки, – пояснює “КП” в Україні” Анастасія Оникій. – Познайомилися два роки тому на кораблі, закохалися… а потім отримали роботу на різних судах, потім карантин…

Анастасія і Зоран працюють в одній компанії. Він-менеджер ювелірного магазину, вона – в адміністрації, офіцер на кораблі..

Після початку роману пара ще бачилася у відпустці – відразу після того став доленосним для них рейсу. Тоді Анастасія літала до коханого, він – до неї. Потім розвела робота, обидва отримали контракти на півроку на різні судна. Потім контракт чоловіки ще продовжили і перевели на інший корабель.

– Спочатку за часом не могли зістикуватися, а потім через карантин. Коли він почався, я вже була вдома і чекала його. Він був ще на кораблі, контракт закінчувався на початку квітня. Але закінчив на початку червня через карантин-не міг вибратися, – розповідає Анастасія. – Це все дуже важко пережити психологічно, фізично. Весь цей час він був на кораблі, в морі, далеко від дому і взагалі всього – їх тримали закритими в каютах, вони ніде не могли пришвартуватися. І коли він, нарешті, повернувся до Сербії, ця країна закрила всі кордони. Україна вже теж була закрита.

Анастасия не виделась с любимым полтора года – сначала из-за особенностей работы, затем – из-за карантина. Фото: личный архив.

“Треба вагітніти, але його немає поруч”

Пара вирішила – як тільки з’явиться можливість, відразу полетять один до одного. Це не банальне “нудьгування” – закохані запланували весілля, мріють про дітей.

– Як тільки наша країна відкрила кордони і можна було виїхати, Сербія закрила в’їзд для українців, – описує ті напружені дні Анастасія. – Знайшли рейси в Будапешт, звідки вже можна було в Київ або Одесу, хоч куди-небудь, і в день, коли він вже всі документи зібрав, закрилися кордони з Угорщиною – сербів вже не пускали.

Пара не опустила руки-знайшли спосіб дістатися в Україну з Сербії через Білорусь. Коли вже все було “на мазі”, Україна зачинила кордони для іноземців.

– Звичайно, є винятки, але він не потрапляє під них – у нього немає гуманітарної місії, він не громадянин України… і ми не можемо зустрітися, – розгублена Анастасія. – Мені незрозуміло, чому так швидко закрили кордони. Людей не попередили. Багато моїх знайомих, дівчаток-Морячок, чекали женихів, як і я. один повинен був днями прилетіти – вже і квитки, все було… і у нас – здавалося б, дочекалися ідеального моменту, і все перекреслено. Для мене це як остання крапля… ми боїмося, що буде далі-Це зараз на місяць, а якщо потім ще? Ніхто ні в чому не впевнений…

Анастасія не сумнівається, що і вона, і Зоран пройдуть, якщо треба, цю перевірку почуттів на відстані – будуть чекати, скільки знадобиться. Але справа навіть не в романтиці.

– Я не цього боюся. Є проблеми зі здоров’ям, які треба вирішувати з молодою людиною. Треба вагітніти, і моє лікування зараз під питанням через те, що його поруч немає,-пояснює Настя. – Ми хотіли сім’ю і дитину. Останній рейс сильно підірвав і його здоров’я, у нас обох важка щоденна робота по півроку. Звичайно, ми ще молоді, але роки-то йдуть – йому 37, мені майже 30.

Сімейне питання у виснаженої довгої розлукою пари завис як мінімум на місяць. І без коронавірусу було, як у пісні:” Я морячка, ти – моряк, нам не зустрітися ніяк”, а тепер ще й COVID-19 вніс свої корективи.

Відкласти вже оплачену весілля непросто

Мешканка Києва Ірина Яневич теж в розгубленості. У п’ятницю вона дізналася, що її весілля з судженим з Італії, яка найближчими днями мала відбутися в Україні, волею влади накрилася мідним тазом.

Як розповіла дівчина “КП” в Україні”, її наречений збирався приїхати вже цієї неділі. І до останнього була надія, що якось прорветься, що все-таки пропустять… але після обіду 28 серпня прийшло повідомлення від нього – авіакомпанія скасувала рейс через заборону в’їзду.

– Я дуже засмучена, – сумує Ірина Яневич. – Ви ж розумієте, що це рішення на місяць, потім щось знову придумають-не менш абсурдне.

Пара зустрічається вже більше п’яти років і живе на дві країни. Готувалися до весілля – якраз збиралися оформити відносини офіційно. І ось, як тільки все організували, грянула заборона.

– Переносити, коли все було вже сплановано і оплачено – самі розумієте, – зазначає Ірина Яневич. – Може, має сенс писати петицію на сайті президента про перегляд умов перетину кордону, тому що це-повний абсурд.

Про заборону на в’їзд пара дізналася за чотири дні до запланованої зустрічі в Україні. Те, що країна нареченого – в зеленій зоні, нічого не змінює.

– Виникає питання, чому приймають такі безглузді рішення, і як це надалі вплине на ситуацію для тисяч таких же інтернаціональних пар, – дивується Ірина Яневич.

Весілля, призначене в Україні на 4 вересня, переноситься як мінімум на місяць. Вибирали цю дату кілька місяців тому.

– Ніхто заздалегідь зараз не може знати, які обмеження діятимуть в Україні в найближчому майбутньому і на якому етапі буде карантин. Так що-в такому випадку відкладати життя на потім? – розмірковує Ірина.

“Сиджу з весільною сукнею в Одесі, а наречений – в Сербії”

Заборона поставила на паузу і Весільне питання Нікі Аврамчук з Житомирської області. Жінка живе в Польщі, але через те, що в цій країні процедура оформлення шлюбу дуже довга (займає близько року), з чоловіком-поляком вони вирішили розписатися в Україні. Вже була призначена дата – через три тижні. Заборона зламала і їхні плани.

– Тоді вирішила, що поїду в Україну одна з дитиною – просто до батьків, але тепер і сама не можу приїхати, так як у моєї дворічної дитини – громадянство Польщі, – розповідає “КП” в Україні” Ніка Аврамчук.

Ника Аврамчук из-за запрета не может не только расписаться с любимым в Украине, но и приехать с ребенком к родителям. Фото: соцсети.

Схожа ситуація – і у Христини Козлової з Одеси.

– Хлопець вже повинен був перетнути український кордон, але не зміг, так як спочатку рішення було 29 серпня закрити кордон, а після стало 28-го, – зазначає Христина Козлова. – У нас мав бути розпис 5 вересня, і ось я тепер сиджу зі своєю весільною сукнею в Одесі, а він у Сербії, і всі наші плани, всі наші мрії одним, не нашим, рішенням зруйновані.