Соліст Mad Heads – про повернення з Канади в Україну, ілюзіях за кордоном і відсутності роботи

Два роки тому соліст групи Mad Heads Вадим Красноокий заявив, що емігрує до Канади, де виконуватиме пісні колективу. А музиканти з Mad Heads продовжили гастролювати в Україні і взяли до свого складу нового вокаліста Михайла Безушко.

– Це дуже цікавий експеримент для того, щоб відчути, чого ти стоїш сам, без друзів і підтримки, – говорив тоді Вадим про свій переїзд до Канади. – Тільки виходячи із зони комфорту, людина здатна реально оцінити себе і свої можливості.

Але карантин вніс свої корективи, і Вадим вирішив все-таки повернутися до Києва.

“Зрозумів, що хочу перебувати в Україні”

– Вадиме, ви нещодавно повернулися з Канади, де прожили два роки…

– Чотири роки. У цей період я часто їздив в Україну, Америку, інші європейські країни.  Але приблизно два роки я дійсно прожив у Канаді.

– В Україну ви остаточно повернулися або все-таки плануєте знову їхати?

– Найближчим часом не планую, тому що зараз є складнощі з міжнародними подорожами. Я дуже люблю подорожувати, але зараз для них не найкращий час. Тим більше, коли ці подорожі пов’язані з концертною та музичною діяльністю. Але як ми знаємо, практично у всіх країнах все призупинилося. Зараз найважливіше, що у мене є – це близькі люди, сім’я, друзі, яких в Україні найбільше. Власне, тому я і тут.

– Ви повернулися до Києва, як тільки відкрилися кордони?

– У Канаді була паніка, коли почався карантин?

– У Канаді Ви залишилися без роботи?

“Канадці хваляться своєю вихованістю”

– Ви виступали в основному для української діаспори?

– В першу чергу так. Це публіка, яка знає пісні Mad Heads. У Торонто я зібрав канадську версію Mad Heads. Це українські музиканти, які знають і люблять пісні гурту. У них була можливість разом зі мною виходити на сцену. Ми робили класне шоу, виступали на такому рівні, як і в Україні. А в цей момент в Україні група також виступала, іноді зі мною, коли я прилітав на деякі виступи, а іноді з іншим вокалістом. Фактично протягом цих двох років Mad Heads існував по обидві сторони океану, що є унікальною ситуацією. У нас навіть були преценденти, коли ми давали концерти одночасно в Києві і Торонто.

Деякі з моїх пісень стали дуже відомими в США і Канаді, наприклад “Надія Є”, яку діти дуже люблять співати в літніх таборах. А в штаті Нью-Йорк зробили український фестиваль” надія”, на який запрошують артистів не тільки з України, а й Канади та Америки.

Кілька років тому в Торонто у нас був сольний концерт у величезному рок-клубі в самому центрі міста. Ми зібрали повний концерт, і там були не тільки українці. Канадці були здивовані, що в Торонто є група, яка може зібрати їх місцевий клуб.  Крім цього ми створили англомовну програму і окремо з цим репертуаром давали концерти не тільки для українців. У нас були грандіозні плани на 2020 рік в Канаді та Америці, але все це відкладено на невідомий період.

– У Канаді було більше концертів, ніж в Україні?

– Я б так не сказав. Якщо в основному моя публіка-це українці, то українців же в Україні більше, ніж в Канаді та Америці. У Канаді за останні кілька років ми виступили практично на всіх найбільших фестивалях.

– Є різниця між українськими глядачами в Канаді та Україні?

– Якщо заглиблюватися, то є різниця між українцями, які нещодавно там, і тими, які там народилися. Ті, які там народилися, відчувають себе канадцями, але при цьому вони пам’ятають, хто вони і звідки. На концертах я впізнаю українців, де б вони не були. Це класна запальна публіка, яка з відкритою душею приходить на концерти і готова погуляти по-українськи.

Канадці хваляться своєю вихованістю, культурністю. Це їхня фішка, мовляв, вони сама культурна і ввічлива нація в світі. Вони це культивують в суспільстві.

– Ви були задоволені життям в Торонто?

– У вас була ілюзія, що там все буде ідеально?

– Так, була. Люди в принципі живуть ілюзіями. Але я доросла людина, я розумів, що все, що я собі уявляв про Канаду і Америку, буде не так. Я був до цього готовий. Не завжди все було так просто і прекрасно, було багато складних моментів, в тому числі і відірваність від сім’ї, друзів, сумніви, навіщо я це роблю. Це був непростий час, але в той же час цікавий в плані досвіду.

ПИТАННЯ РЕБРОМ

– Ваша дружина і музиканти не захотіли з вами переїжджати. Ви переживали з цього приводу?

– Дружина в якийсь момент розглядала цей варіант, музиканти навіть і не збиралися, в тому числі і мій брат, який є бас-гітаристом.  Це давало мені можливість увірватися в цю авантюру, тому що я знав, що моя мама не залишається одна.