Соціолог Євген Головаха: Питання про корупцію спокушає втомлених людей на жорстокість

П’ять питань Володимира Зеленського до народу озвучені. Перший: чи потрібно садити довічно за тяжкі корупційні злочини. На сайті президента навіть є цьому пояснення, коротко зводиться до наступного: створення антикорупційної структури в Україні роками затягувалася, корупціонери отримували політичне прикриття, руйнуючи країну. А коли в 2019 році прийшла нова влада і відкрилися можливості для ефективної роботи, ворог виявився занадто підступний, а політики перед ним пасують.

Остання надія на волю народу – хай налякають корупціонерів довічної в’язницею.

Проголосували б і за смертну кару

Сама постановка проблеми викликала, м’яко скажемо, подив у юристів, психологів і соціологів. По-перше, якщо опитування, як сказано на сайті президента, не матиме юридичної сили, то навіщо його піднімати. По-друге, навіщо взагалі лоскотати і без того роздратовані нерви.

– Питання недоречний. Адже абсолютно очевидно, що більше половини учасників опитування висловляться за довічне покарання для корупціонерів, яких вважають винуватцями всіх своїх бід, – говорить відомий соціолог, доктор філософських наук Євген Головаха. – Громадська думка – це дуже своєрідне явище. А тим більше в колишніх тоталітарних країнах, де багато в чому ще мислять по-старому і де основний відсоток населення має вкрай низьку якість життя. Втомлені від постійних проблем люди бажають помсти і будуть керуватися саме цим почуттям, а не якимись іншими міркуваннями. Навіщо спокушати їх на жорстокість? Якби президент запитав, чи потрібна смертна кара, вони б теж відповіли ствердно.

І такий експеримент вже був поставлений в 2015 році: 41,5% учасників соцопитування, який організував Центр Разумкова, підтримали смертну кару для державних службовців, які вчинили корупційні злочини. Це був підсумок краху надій зими-2014. За наступні п’ять років українці пережили ще стільки розчарувань, що сьогодні, напевно, кожен п’ятий з нас особисто готовий виконати роль ката.

– Влада не має права перекладати на народ питання, які повинна вирішувати сама, і нести політичну відповідальність, – резюмує соціолог.

Заснувати або … скасувати

Припустимо, що українці проголосували за довічне ув’язнення. І повіримо, що бажання Володимира Зеленського порадитися з народом – не порожній звук, не фікція. Значить, за підсумками голосування повинен народитися президентський законопроект про заснування вищу міру покарання для корупціонерів, і внесений в Раду як невідкладний.

А тут – трам-пам! Рада до порядку денного вже включила законопроект, яким пропонується довічне ув’язнення … скасувати. Точніше, узаконити достроковий вихід на свободу через 25 років. Документ розроблений в Міністерстві юстиції, представлений Денисом малюська і спирається на рішення Європейського суду з прав людини.

І за що треба буде голосувати нашому парламентському монобольшінству: за європейську практику, порушення якої обертаються для країни мільйонними компенсаціями, або за волю українського народу? У нас права рука не знає, що робить ліва?

– Я думаю, що знає. Але президент прийняв політичне рішення. Якщо народ відповість на його перше питання позитивно, Мін’юст може відкликати законопроект для внесення якихось правок, – будує версію директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. – А потім все забудеться, з’являться нові ідеї. І нічого, по суті, не зміниться.

Сидіти у в’язниці на гроші платників податків

Корупція – це вірний коник, на якому легко вискочити в політику і владу. Розумні міркування про те, що потрібно міняти тактику боротьби з корупцією і форми покарання, публіка розуміє погано. А ось слово “посилити” завжди йде на ура. Популісти люблять наводить як приклад Китай, де корупціонерів жорстоко катують під час допитів, розстрілюють під телекамери, вбивають отруйними уколами. Офіційна статистика як би ховається, але в відкритих джерелах можна знайти дані про те, що з 2000 року в Піднебесній за корупцію стратили 10 тисяч чиновників, 120 тисяч посадили на 10-20 років. Браво!

Але в індексі сприйняття корупції за 2019 рік у міжнародній організації Transparency International “жорсткий” Китай набрав лише 41 бал зі 100 можливих. “М’яка” Україна – 30 балів. Як бачимо, не критичний розрив.

– Посилення покарання за всіма видами злочинів не призводить до їх зниження, – каже адвокат Олексій Сиротін. – Навпаки, корупція може посилитися в правоохоронних органах, в судах, коли за хабарі починають закривати або затягувати кримінальні справи. Що стосується боротьби з корупцією, то повинні працювати механізми, що дозволяють компенсувати завдані державі фінансових збитків. Обдерти хапугу як липку, позбавити по життю (а не на три роки, як зараз) права займати державні посади – це зрозуміло. Але кому і яка буде користь від того, що казнокрад до смерті буде сидіти в тюрмі на гроші платників податків?

Юрист нагадує, що скоро виповниться рік з дня набрання чинності законом про незаконне збагачення і громадянської конфіскації незаконно нажитого майна, навколо якого нагнеталось стільки пристрастей. А зараз – тиша. Чи не бачимо і не чуємо, що він в нашому житті змінив.

А по-чесному народ повинен питати

Для людини, не знайомої з юриспруденцією, питання президента звучить просто і зрозуміло. Для обізнаних людей він за змістом викликає зустрічні питання.

– Немає такого злочину, як корупція. Або важка корупція. З точки зору кримінального права це десятки різних взаємопов’язаних між собою, але окремих злочинів. Якщо буде соціально сформульований відповідь: так, давайте введемо довічне, то доведеться шукати рішення, за якими конкретно складів злочинів, – говорить старший науковий співробітник Інституту держави і права Микола Сірий. – Є різні форми: зловживання владою, розкрадання, неправомірне використання впливу і так далі. Єдиної формули або гасла тут немає і бути не може.

Експерт також вказує на те, що не президент повинен звертатися з питаннями до народу, а, скоріше, навпаки.

– Перше завдання будь-якої влади – призначити на державні посади чесних, морально відповідальних людей. Якщо держава виконало цю функцію, то взагалі не треба боротися з корупцією, – констатує Микола Сірий. – Коли говорять, що стільки чесних знайти неможливо і корупція є в будь-якій країні, то теж є зустрічний аргумент: коли держава відкриє для людей максимальні можливості реалізувати свої права і свободи в різних сферах – інформаційної, політичної, економічної, будуть такі свободи, майданчик для корупції звузиться до мінімуму.

І останнє, на що експерт хоче звернути увагу – це спекуляція на одній темі. Вибирати пріоритети потрібно, але не можна постійно відволікати увагу корупцією від того, що в країні існує безліч інших порушень: у економіці, в податковій, соціальній сфері, трудове законодавство, в питанні життя і безпеки.

Якщо бити на одну корупцію, статистика інших злочинів може істотно зрости.