За смерть нацгвардійців під Радою нікого так і не покарали

Закінчується п’ятий рік з того дня, коли в Україні спробували і не змогли вирішити проблему, яка донині нависає важким тягарем. 31 Серпня 2015 року Рада проголосувала в першому читанні за зміни до Конституції щодо децентралізації влади. Каменем спотикання став особливий статус Донбасу, прописаний в законопроекті.

Багатотисячний мітинг протесту, що зібрався під стінами Ради, переріс у жорсткі сутички з поліцією. Кульмінацією заворушень стала граната, кинута до лав правоохоронців. Один співробітник Національної гвардії загинув на місці, троє померли в госпіталі. Поранених-півтори сотні людей.

Зараз за цими трагічними подіями в Києві йдуть два суди-затяжних і важких. Влада звинувачує радикалів, які влаштували мітинг, радикали заявляють про брехню і провокації з боку влади. Ніхто не береться припустити, коли буде поставлена фінальна крапка.

Найдовше за життя боровся Богдан Дацюк

Загиблі співробітники МВС-Ігор Дебрін, Дмитро Сластніков, Олег Костіна і Богдан Дацюк-прослужили в Національній гвардії всього чотири місяці. Вони стояли в тилу кордону і не брали участі в сутичках. Кинута з натовпу граната перелетіла через голови досвідчених бійців і розірвалася серед новачків.

– Хороші хлопці, з простих сімей, хотіли служити, щоб підтримувати свої сім’ї. Дімі Сластнікову, він з Жовтих Вод до Києва приїхав, виповнився всього 21 рік, а він вже був годувальником для мами і сестри. Рідні навіть не встигли дізнатися, що Діма був поранений і прожив ще добу, відразу отримали звістку про смерть, – розповів нам один з товаришів по службі загиблих.

Найдовше боровся Богдан Дацюк-25 днів на апараті штучного дихання зі свого 25-річного життя. Через два з невеликим роки, коли почнеться суд, мама Богдана та її побратими по трагедії попросять, щоб процес зробили закритим. Занадто ворожою виявиться до них публіка, яка заповнювала зал суду, щоб підтримати обвинувачених.

Патріоти, воїни, чесні хлопці

За підсумками трагедії 31 серпня було затримано більше трьох десятків людей, у тому числі колишні народні депутати Юрій Сиротюк, Ігор Швайка, які представляли “Свободу”, та інші активісти цієї партії.

У той час, як тодішній президент Петро Порошенко та інші політики покладали провину за те, що сталося на Кремль, міністр МВС Арсен Аваков прямо заявив – до організації заворушень причетна “Свобода” і її лідер Олег Тягнибок. Всі події нібито були заздалегідь сплановані як частина плану по загальній дестабілізації обстановки в країні.

У підсумку під арештом опинилися семеро, яким пред’явили підозру в організації терористичного акту і створенні злочинної організації. Але з часом більшість вийшли з СІЗО, ряд кримінальних справ закрили.

До 2020 року під арештом залишалися двоє фігурантів – Ігор Гуменюк, якого звинувачують у підриві гранати, і Сергій Крайняк. Він, за версією слідства, запалив димову шашку, щоб прикрити дії Гуменюка.

Обидва молодих людини колись перебували в організації “Сокіл” – молодіжному крилі” Свободи”, були учасниками Майдану, воювали в АТО… обидва мали репутацію справжніх патріотів, відважних воїнів і чесних хлопців. Ігор Гуменюк служив у міліцейському добробаті “Січ”, але звільнився якраз за день до подій під Радою.

Увечері 31 Серпня Арсен Аваков повідомив на брифінгу, що головний підозрюваний у всьому зізнався. Але пізніше адвокати Гуменюка зробили заяву, що до підзахисного застосовували силові методи впливу.

Ще навіть не допитували постраждалих

Слідство вклалося у відведені терміни. Справу про вибух гранати передали до Шевченківського суду 25 травня 2016 року. Але Феміда-дама не кваплива. Як розповів “КП” в Україні” один з адвокатів обвинувачених Олександр Свиридовський, до теперішнього часу прокурори не представили до суду результати всіх експертиз. До допитів постраждалих, яких понад 150 осіб, справа не дійшла, а ще належить опитувати свідків. Засідання суду проходять два рази на місяць, вироку чекати роки і роки.

У травні 2020-го Сергія Крайняка відпустили під домашній арешт. Гуменюк як і раніше залишається в СІЗО.

– Ми постійно ставимо питання про зміну запобіжного заходу, але прокуратура наполягає, що є ризики, – каже Олександр Свиридовський. – Ігор і Сергій п’ять років провели під арештом. На них поширюється “закон Савченко”, а значить, 10 років зі свого можливого покарання вони вже відбули. За такої ситуації суд присяжних, очевидно, схилятиметься до обвинувального вироку. Але ми наполягаємо, що доказів проти наших підзахисних Немає, Справа сфальсифікована, слідство і експерти діяли з політичних мотивів.

Самі обвинувачені відмовилися від дачі свідчень в суді, посилаючись на дає таке право статтю Конституції.

“Це інструмент політичної розправи”

Поки в Шевченківському суді слухають справу Гуменюка і Крайняка, в Подільському також не спішно судять 16 учасників мітингу 21 серпня, яких звинувачують в організації масових заворушень. Один з підсудних-народний депутат 7-го скликання Юрій Сиротюк впевнений, що в тому і в іншому випадку прокуратура навмисно затягує процеси, тому що не має підстав для звинувачень.

– Якщо слідство могло вкластися в один рік, чому судам потрібно так багато часу? Були б вироки, люди могли б вже пройти касацію і апеляцію, подати позови до Європейського суду. Ми обов’язково будемо звертатися за захистом своїх прав до Страсбурга, і впевнений, що виграємо справу, – каже Юрій Сиротюк. – Ми доб’ємося, щоб були покарані справжні винуватці. В першу чергу Порошенко, який вчинив державну зраду, торпедуючи зміни до Конституції, які суперечать інтересам України.

Екс-депутат посилається на журналістські розслідування, які нібито засвідчили, що кровопролиття під українським парламентом могло бути операцією СБУ.

– Я не кажу, що це так, я не Аваков, щоб огульно звинувачувати, – продовжує Юрій Сиротюк. – Але слідство зобов’язане було перевірити всі версії, а воно зупинилося на одній – винна “Свобода”. – вважає Юрій Сиротюк. – Максимум, що можна було нам пред’явити-це групове порушення порядку, тобто адміністративну статтю. А нам поставили кримінальну-масові заворушення, де покарання від 5 до 8 років. Це інструмент політичної розправи, яку використовувала Адміністрація президента часів Порошенка.

Наслідки: відклали в довгий ящик

31 Серпня 2015 року депутати залишали Раду по підземному коридору. Якщо до бійок наші парламентарії були відносно звиклими, то до вибухів гранат – не дуже. Тим більше, що пристрасті продовжували загострюватися. Вдень 8 вересня на розширеному засіданні Кабміну Петро Порошенко розкрив страшну таємницю: другу гранату, знайдену у Ігоря Гуменюка, повинні були кинути у вікно Ради. А ввечері того ж дня в телеефірі секретар РНБО Олександр Турчинов збільшив кількість гранат до 7 штук, шість з яких призначалося депутатам.

Крім драматичних наслідків смерть чотирьох молодих нацгвардійців мала і політичні.

Друге читання скандальних змін до Конституції перенесли на наступну сесію.

– Але тут почалася юридична казуїстика. Через Конституційний суд провели рішення вважати “наступною” будь-яку іншу сесію, і питання відклали в довгий ящик, – говорить політолог Костянтин Бондаренко. – Події 31 Серпня продемонстрували, що в Україні існує велика і небезпечна група радикалів. І що Україна знаходиться на жорсткій розтяжці між ними і Заходом, адже в цей день депутати схвалили зміни під тиском Вікторії Нуланд (помічник держсекретаря США у справах Європи і Єврразії. – Ред.).

Відкласти проблему – не означає Її виключити

– Особливий статус Донбасу був прописаний в Мінських угодах, і навколо нього весь час йде боротьба. Росія наполягає на своїх позиціях, Україна – на своїх, – зазначає політолог Микола Спиридонов. – Це дуже важке питання, і я не заздрю Зеленському, тому що в даний, принаймні, час не бачу можливості компромісу. Але я не думаю, що граната, що вибухнула під Радою, мала якесь серйозне значення у великій політиці. Принаймні, не більше, ніж погрози Парасюка Януковичу з трибуни Майдану.

На думку політолога, друге читання змін до Конституції в будь-якому випадку було б заблоковано новими мітингами, можливо, навіть більш жорстокими.

ДОВІДКА

Після скасування “закону Савченко” було багато юридичних суперечок з приводу термінів дії його положень. Крапку поставила Велика палата Верховного Суду в серпні 2018 року.

Отже, один день у СІЗО прирівнюється до двох днів у колонії при призначенні покарання для всіх, хто скоїв злочин:

– з 24 грудня 2015 року (коли закон набрав чинності) до 20 Червня 2017 року (коли силу втратив). Тобто, тим, хто залишився в СІЗО після скасування “закону Савченко”, продовжують вести перерахунок,

– до 24 грудня 2015 року. Наприклад, якщо людина убила когось в 2012, а зловили його тільки зараз, “закон Савченко” теж діє. Зворотна сила пояснюється тим, що покращує становище засудженого.

Не підпадають під перерахунок “день за два” тільки особи, які вчинили злочин після 20 Червня 2017 року.