Жителі Донецька: Ми хочемо, щоб Зеленський у нас запитав, хто ми – Україна чи Росія?

Було б, напевно, дивно, якби передвиборчі питання президента України гаряче обговорювалися в непідконтрольних Донецьку. Місцева влада наполегливо роблять вигляд, що це не до них, пересічні городяни стурбовані куди більш нагальними проблемами.

Є проблеми важливіші

Проукраїнськи налаштовані донеччани, яких “КП” в Україні “попросила розповісти про те, чи обговорюють в колишньої шахтарської столиці останні новини з передвиборчих фронтів України, здивувалися.

– Ми бачили в інтернеті, але що там обговорювати? Предвибірки как она есть! – припечатав донецький пенсіонер Анатолій Євгенович. – Як показало життя, все, що робиться або говориться в період перед виборами, все це можна сміливо множити на нуль після їх закінчення. Абсолютно безглузді питання, вибачте, і я не настільки підкований в історії і політиці, щоб на них відповідати. Мені головне, щоб все повернулося, настали порядок і мир.

Інші донеччани розповіли, що взагалі не цікавилися “опитуванням”.

– У мене вдома двоє дітей на канікулах і попереду – дистанційне навчання. Коронавірус людей косить, вже знайомі в лікарню потрапили. Виїхати в Україну не можу, тому що кордони закриті. Дитині огляд в лікарні зробити не можу, тому що лікарів немає. З роботою немає визначеності. Про що ви, які вільні економічні зони? – обурюється мешканка Кіровського району Донецька Олена. – Знаєте, що б я запитала у людей, коли б я був президентом? Як ви ставитеся до Донецька? Ми хто для України – пособники або заручники? Чи треба нам допомагати або нехай ми здохнемо?

На кухнях і в мережах

Навряд чи ці питання будуть обговорюватися на донецьких кухнях або в чергах. Немає вже у Донецька такої звички.

– З 2014 року є страх: раптом в чергу затесався провокатор і зараз почне нас виводити на розмову, а потім всіх в шпигуни запишуть. Скільки разів таке було: підходять до тебе дорогу запитати – ти показуєш, пояснюєш. Тобі кажуть “дякую”, а потім – “ох, до чого довели людей, як ви думаєте, це довго ще триватиме?” У мене таке рази два було в 14-му. Я-то мовчун по натурі, попрощався і пішов, а скільки людей на взводі наговорили собі на неприємності. Так що якщо в черзі в банк хтось починає чимось обурюватися, його відразу затикають, – розповідає живе в Макіївці автомастер Ігор.

Між собою, кажуть донеччани, вони можуть поспілкуватися на теми: який Пушилін Денис Володимирович дурень і скільки ще можна пиляти Донецьк на метал; коли у робочих, які не отримують зарплату три місяці, не витримають нерви; чи буде колись на “Донбас Арені” футбол або вже остаточно немає.

Завдяки інтернету політичні пристрасті перейшли в соцмережі, і вже не потрібно під звуки працюючих витяжок пошепки на вухо розповідати сусідові “гострий” анекдот, скоса поглядаючи на підозрілу розетку. Хоча знаходять “дотепників” і в соцмережах, як це було з донецьким і луганським блогерами. Тому донеччани поводяться по можливості тихо, бо жити хочеться – навіть в епоху війни і ковіда.

Запитайте у нас, хто ми

– Якщо серйозно, я б на місці Зеленського задала людям такі питання: “Чи вважаєте ви, що блокаду Донбасу треба скасовувати?” і “Чи потрібен Донбасу особливий статус?” … Можливо, запитала б у людей про можливий вступ України в НАТО, – каже донеччанка Стелла Юліїв. – Це ті питання, вирішення яких залежить від волі народу. Але питати про покарання для корупціонерів … Ви серйозно не знаєте, що з ними робити? Ну, приклад Китаю вам на допомогу.

Безумовно, місцеві телеканали в Донецьку не пройдуть повз президентського “опитування” і поглумляться над цим, як завжди, не смішно, негостро, а місцями навіть огидно. Чим в черговий раз підтвердять свій непрофесіоналізм і змусять донеччан згадати всі минулі за останні шість років “вибори в ДНР”, де і вибору-то не було, і у народу ніхто нічого не питав.

– Ми хочемо, щоб Зеленський у нас запитав, хто ми – Україна чи Росія? Я впевнений, що за Україну тут набагато більше людей, ніж комусь здається. Просто ми не виносимо наші думки на поверхню і рідко з ким-то ділимося з малознайомих. Але що він буде робити з нашою відповіддю? Що ми потім будемо робити? Я не знаю … – каже житель Горлівки Андрій Беспалов.